Куточок ЦЗ

                                                                           З А Т В Е Р Д Ж Е Н О

наказом Начальника цивільного захисту

Міністерства освіти і науки України

від «03» 09 2009 р. № 814

 

П О Л О Ж Е Н Н Я

про Функціональну  підсистему «Освіта і  наука  України»

єдиної  державної  системи цивільного захисту України

 

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

1.  Положення розроблене, доповнене і уточнене згідно з вимогами чинного законодавства і постанов Кабінету Міністрів України з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту (цивільної оборони) населення і територій, визначає принципи створення функціональної підсистеми «Освіта і наука України» єдиної державної системи цивільного захисту України, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного, природного та воєнного характеру, основні завдання, склад сил і засобів цивільного захисту, порядок виконання завдань і взаємодії структурних підрозділів, а також регулює основні питання діяльності Функціональної підсистеми.

2.  Наведені нижче терміни у цьому Положенні вживаються у такому значенні:

Функціональна підсистема «Освіта і наука України» єдиної державної системи запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру (далі-Функціональна підсистема) - складова частина єдиної державної системи цивільного захисту України, створюється на базі Міністерства освіти і науки України, включає його регіональні та місцеві структурні підрозділи, підпорядковані вищі навчальні заклади, державні підприємства, установи та організації з відповідними силами і засобами цивільного захисту, які здійснюють в межах своєї компетенції забезпечення техногенної та природної безпеки, організовують проведення роботи щодо запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного, природного, екологічного та воєнного  характеру (далі - надзвичайні ситуації) і реагування у разі їх виникнення з метою захисту учасників навчально-виховного процесу і працівників галузі, зменшення матеріальних втрат; за сутністю діяльності - виховує в учасників навчально-виховного процесу і працівників галузі  морально - психологічні якості свідомого і обов’язкового виконання правил і норм безпечної поведінки в повсякденному житті і в умовах надзвичайних ситуацій, навчає їх грамотних діях під час виконання заходів цивільного захисту, безпеки життєдіяльності людини, захисту здоров’я і життя дітей;

потенційно небезпечний об’єкт - об’єкт, на якому використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються небезпечні радіоактивні, пожежо -, вибухо -, хімічно небезпечні речовини та біологічні препарати, а також гідротехнічні і транспортні засоби та інші об’єкти, що створюють реальну загрозу виникнення надзвичайної ситуації;

потенційно-небезпечні заходи – заходи (покази озброєння і військової техніки, паради, тренування, навчання), які проводяться в умовах присутності цивільного населення за участю особового складу Збройних Сил України, інших військових формувань та правоохоронних органів з використанням озброєння і військової техніки, що створюють загрозу виникнення надзвичайних ситуацій техногенного, природного та екологічного характеру;

зона  можливого ураження - територія, на якій унаслідок виникнення надзвичайної ситуації виникає загроза здоров’ю або життю людей та заподіяння матеріальних втрат;

зона  надзвичайної ситуації – окрема територія, де склалася надзвичайна ситуація техногенного, природного, екологічного та воєнного характеру;

цивільний захист України є державною системою органів управління, сил і засобів, що створюються для організації і забезпечення захисту населення і територій від негативних наслідків впливу вражаючих факторів  надзвичайних ситуацій техногенного, природного та воєнного характеру.

Систему цивільного захисту Функціональної підсистеми складають органи повсякденного управління процесами захисту учасників навчально-виховного процесу і працівників галузі у складі центрального апарату Міністерства освіти і науки України, органів управління освітою і наукою регіональних і місцевих державних адміністрацій, навчальних закладів, установ, організацій і підприємств галузі незалежно від форм власності і підпорядкування; сили і засоби, призначені для виконання завдань цивільного захисту;

безпека життєдіяльності людини - така характеристика умов існування людини в певному місці її перебування, що відображає збалансованість між діями чинників, які загрожують життю людини, та чинників, які запобігають негативним наслідкам дій таких загроз. Це - комплекс постійно діючих адміністративно-організаційних заходів та відповідним чином підготовленого людського контингенту, що зумовлюють збереження здоров’я і життя людини як в повсякденній діяльності, так і в умовах надзвичайної ситуації через дотримання учасниками заходів правил і норм самозахисту. Метою освіти з питань безпеки життєдіяльності людини є підготовка особи до активної участі в забезпеченні тривалого повноцінного життя в суспільстві, яке динамічно змінюється;

надзвичайна ситуація - порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об’єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епофіотією, великою пожежею, застосуванням засобів ураження або іншим чинником, що призвели (можуть призвести) до загибелі людей та (або) значних матеріальних втрат;

аварійно-рятувальна служба - сукупність організаційно об’єднаних органів управління, сил та засобів, призначених для вирішення завдань щодо запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідації їх наслідків, проведення пошукових, аварійно - рятувальних та інших невідкладних робіт;

аварія – небезпечна подія техногенного характеру, що спричинила загибель людей чи створює на об’єкті або території загрозу життю і здоров’ю людей або шкоди довкіллю та призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення навчально-виховного, виробничого або транспортного процесу чи завдає шкоди довкіллю;

катастрофа – велика за масштабами аварія чи інша подія, що призводить до тяжких наслідків;

запобігання виникненню надзвичайних ситуацій - підготовка та реалізація комплексу правових, соціально-економічних, політичних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та інших заходів, спрямованих на регулювання технічної та природної безпеки, проведення оцінки рівнів ризику, завчасне реагування на загрозу виникнення надзвичайної ситуації на основі даних моніторингу (спостережень), експертизи, досліджень та прогнозів щодо можливого перебігу подій з метою недопущення їх переростання у надзвичайну ситуацію або пом’якшення можливих наслідків. Крім того, змістом запобігання надзвичайним ситуаціям галузі освіти і науки є постійно і ефективно діюча навчально-виховна система, спрямована на забезпечення мінімізації, а то і виключення впливу факторів ураження надзвичайних ситуацій на учасників навчально-виховного процесу і працівників галузі;

реагування на надзвичайні ситуації - скоординовані дії структурних підрозділів Функціональної підсистеми єдиної державної системи цивільного захисту України щодо реалізації Планів дій (Планів реагування), уточнених в умовах конкретного виду та рівня надзвичайної ситуації з метою надання невідкладної допомоги потерпілим, усунення загрози життю та здоров’ю людей;

структурні підрозділи Функціональної підсистеми - центральний апарат Міністерства освіти і науки України, регіональні органи управління освітою і наукою подвійного підпорядкування - Міністерство освіти і науки Автономної Республіки Крим, управління освіти і науки обласних, міст Києва і Севастополя державних адміністрацій, підпорядковані Міністерству освіти і науки України вищі навчальні заклади, організації, установи та підприємства як об’єкти цивільного захисту;

сили і засоби цивільного захисту Функціональної підсистеми - наглядові органи та інформаційні бази структурних підрозділів, позаштатні спеціалізовані (невоєнізовані) формування і служби з їх оснащенням, призначені або залучені для виконання завдань щодо запобігання і реагування на надзвичайні ситуації;

орган управління Функціональною підсистемою - Міністерство освіти і науки України та його уповноважений структурний підрозділ, призначений в межах своєї компетенції для безпосереднього керівництва діяльністю підсистеми щодо запобігання і реагування на надзвичайні ситуації;

комісії з надзвичайних ситуацій - комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій центрального апарату Міністерства освіти і науки України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих органів рад, навчальних закладів, підприємств, установ, організацій;

органи цивільного захисту та з надзвичайних ситуацій - Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи і територіальні (регіональні і місцеві) органи цивільного захисту та з надзвичайних ситуацій;

територіальний орган цивільного захисту та з надзвичайних ситуацій - Головне управління з питань надзвичайних ситуацій Ради міністрів Автономної Республіки Крим, управління з питань надзвичайних ситуацій обласної, Київської та Севастопольської міської державної адміністрації, відділ з питань надзвичайних ситуацій районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації;

аварійно - рятувальна служба функціональної підсистеми - позаштатні спеціалізовані (невоєнізовані) формування центрального апарату і структурних підрозділів галузі освіти, призначені для організації та здійснення в межах їх компетенції заходів щодо запобігання і реагування на надзвичайні ситуації;

оповіщення - доведення сигналів і повідомлень органів цивільного захисту про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацій до центральних і місцевих органів виконавчої  влади, підприємств, установ, організацій і населення;

система оповіщення цивільного захисту - комплекс організаційно-технічних заходів, апаратури і технічних засобів оповіщення, апаратури засобів та каналів зв’язку, призначених для своєчасного доведення сигналів та інформації з питань цивільного захисту до центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій і населення;

підготовка посадових осіб цивільного захисту галузі - це здобуття достатніх знань, умінь і навичок кваліфікації, що забезпечує ефективне виконання функціональних завдань у заходах запобігання та реагування на надзвичайні ситуації;

перепідготовка посадових осіб цивільного захисту галузі - це одержання нової кваліфікації на базі раніше засвоєної програми підготовки, яке не веде до підвищення кваліфікації;

підвищення кваліфікації посадових осіб цивільного захисту галузі - це систематичне вдосконалення, розширення та оновлення їхніх знань, умінь і навичок у сфері цивільного захисту;

функціональне навчання осіб керівного складу цивільного захисту - це форма підвищення кваліфікації цільового призначення, що забезпечує своєчасне і систематичне оновлення, поглиблення спеціальних знань, умінь та навичок, необхідних для виконання певних функцій щодо запобігання і реагування на надзвичайні ситуації та здійснення ефективного управління у сфері цивільного захисту.

3.  Основною метою створення Функціональної підсистеми є забезпечення реалізації в галузі освіти і науки державної політики у сфері запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного, природного, воєнного характеру та захисту учасників навчально-виховного процесу і працівників галузі від їх вражаючих факторів.

4.  Завданнями Функціональної підсистеми є:

розроблення в межах своєї компетенції загальнодержавних нормативно-правових і галузевих нормативних актів, а також правил та стандартів з питань запобігання надзвичайним ситуаціям та забезпечення захисту учасників навчально-виховного процесу, працівників галузі і матеріальних цінностей від їх вражаючих наслідків;

забезпечення готовності структурних підрозділів, підпорядкованих їм сил і засобів до дій, спрямованих на запобігання і реагування на надзвичайні ситуації;

забезпечення реалізації заходів щодо запобігання виникненню надзвичайних ситуацій;

виховання в учасників навчально-виховного процесу і працівників галузі якостей свідомого і обов’язкового виконання правил і норм безпечної поведінки в повсякденній діяльності і в умовах надзвичайної ситуації;

навчання учасників навчально-виховного процесу і працівників галузі щодо користування засобами індивідуального і колективного захисту, практичного виконання норм самозахисту під час дій у разі виникнення надзвичайної ситуації;

підготовка студентів вищих навчальних закладів з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення як фахівців - майбутніх організаторів цивільного захисту, безпеки життєдіяльності людини, охорони здоров’я і життя дітей;

розроблення і реалізація цільових і науково-технічних програм, спрямованих на забезпечення сталого функціонування підпорядкованих навчальних закладів, установ, організацій та підприємств, зменшення можливих уражень особового складу та матеріальних втрат;

створення, раціональне збереження і використання у підпорядкованих навчальних закладах, установах, організаціях і підприємствах запасів матеріальних ресурсів, з метою їх використання для запобігання і реагування на надзвичайні ситуації;

своєчасне та достовірне інформування учасників навчально-виховного процесу та працівників галузі про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацій, фактичну обстановку і вжиті заходи;

захист учасників навчально-виховного процесу і працівників галузі у разі виникнення надзвичайних ситуацій;

проведення рятувальних та інших невідкладних робіт щодо ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;

організація життєзабезпечення учасників навчально-виховного процесу і працівників галузі в умовах надзвичайних ситуацій;

пом’якшення можливих наслідків надзвичайних ситуацій у разі їх виникнення;

здійснення заходів щодо соціального захисту учасників навчально-виховного процесу і працівників галузі, які постраждали від наслідків надзвичайних ситуацій;

реалізація визначених законом прав у сфері захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій, в тому числі осіб (чи їх сімей), що брали безпосередню участь у ліквідації цих наслідків;

участь у міжнародному співробітництві у сфері цивільного захисту населення.

5.  Функціональна підсистема «Освіта і наука України» єдиної державної системи цивільного захисту України складається з постійно діючих структурних підрозділів безпосередньо підпорядкованих центральному апарату міністерства та підрозділів галузі подвійного підпорядкування і має чотири рівні - загальнодержавний. регіональний, місцевий та об’єктовий. Кожний структурний рівень підсистеми є об’єктом цивільного захисту галузі.

6.  Міністр освіти і науки України є начальником цивільного захисту галузі. Начальниками цивільного захисту органів управління освітою і наукою всіх адміністративних рівнів, навчальних закладів, установ, організацій і підприємств галузі є їх керівники, а начальниками штабів - перші заступники керівників. Начальником цивільного захисту центрального апарату Міністерства освіти і науки України є один із заступників Міністра, а начальником штабу - начальник підрозділу центрального апарату з питань адміністративно-господарської роботи.

На начальників і начальників штабів цивільного захисту об’єктів Функціональної підсистеми всіх адміністративних рівнів п о к л а д а ю т ь с я:

призначення посадових осіб цивільного захисту об’єкта;

визначення функціонального призначення та організаційної структури, створення, екіпіровку і підготовку штабу, невоєнізованих формувань і служб цивільного захисту;

розробка і своєчасне коригування плану дій органів управління, сил і структурних підрозділів об’єкта цивільного захисту в режимах раптового нападу противника, повсякденної діяльності, підвищеної готовності і надзвичайної ситуації (надзвичайного і воєнного стану), а також плану реагування на можливу надзвичайну ситуацію у районі впливу потенційно небезпечного об’єкта;

планування і постійне проведення робіт щодо створення фонду матеріально-технічних засобів підготовки цивільного захисту об’єкта, а також засобів індивідуального захисту для всього особового складу і засобів колективного захисту - для найбільшої робочої, навчально-виробничої зміни об’єкту;

організація і проведення заходів запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного, природного і воєнного характеру, планування та організація захисту учасників навчально-виховного процесу і працівників галузі від їх факторів враження;

організація підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації і функціонального навчання керівного складу, штабу, формувань і служб цивільного захисту а також підготовки працівників галузі, які не входять до складу невоєнізованих формувань до захисту та дій у надзвичайних ситуаціях;

забезпечення готовності системи управління об’єкта до виконання завдань цивільного захисту;

контроль стану цивільного захисту в підпорядкованих структурних підрозділах об’єкта;

створення умов для сталого управління Функціональною підсистемою (установою, закладом) із захищених пунктів управління за місцем постійної дислокації і заміської зони (району розосередження);

забезпечення пунктів управління цивільного захисту необхідними матеріально-технічними засобами спостереження, управління, зв’язку, оповіщення і взаємодії.

За обсягом покладених функцій Начальник цивільного захисту об’єкта приймає рішення щодо їх безумовного виконання, а Начальник штабу забезпечує своєчасне планування, організацію всебічної підготовки і контроль стану цивільного захисту об’єкта (функціональні обов’язки додаються).

Начальник цивільного захисту забезпечує учасників навчально-виховного процесу і працівників галузі засобами індивідуального та колективного захисту, несе особисту відповідальність за постійну готовність об’єкта до виконання заходів запобігання та реагування на надзвичайні ситуації техногенного, природного та воєнного характеру.

Штаб цивільного захисту об’єкта це - уповноважений Начальником цивільного захисту об’єкта структурний підрозділ (спеціально призначена особа - головний спеціаліст з питань надзвичайних ситуацій і цивільного захисту) і керівники спеціалізованих служб (формувань) цивільного захисту.

 

ОРГАНИ  УПРАВЛІННЯ  ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ  ПІДСИСТЕМИ

7.  Діяльність функціональної і територіальної підсистем узгоджується на різних адміністративних рівнях координуючими органами єдиної державної системи, до яких належать:

1)  на загальнодержавному рівні:

Державна комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій (далі - Державна комісія);

національна рада з питань безпечної життєдіяльності населення.

2)  на регіональному рівні - комісії Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій (далі - регіональні комісії).

3)  на місцевому рівні - комісії районних державних адміністрацій і виконавчих органів рад з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій ( далі - місцеві комісії);

4)  на об’єктовому рівні - комісії з питань надзвичайних ситуацій об’єктів (далі - об’єктові комісії).

8. Керівний склад цивільного захисту структурних підрозділів (установ, закладів) Функціональної підсистеми є членами комісій з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій відповідного адміністративного рівня.

Державні, регіональні, місцеві та об’єктові комісії (залежно від рівня надзвичайної ситуації) забезпечують безпосереднє керівництво реагуванням на надзвичайну ситуацію або на загрозу її виникнення як центри управління.

9. Функціональна підсистема має постійні органи управління щодо розв’язання завдань у сфері запобігання надзвичайним ситуаціям, захисту учасників навчально-виховного процесу і працівників галузі, а також систему повсякденного управління, сили і засоби, системи інформаційного забезпечення та зв’язку.

10. Постійними органами управління Функціональної підсистеми з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту є:

на загальнодержавному рівні - Міністерство освіти і науки України (центральний апарат) і уповноважена ним Постійна група управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту, на яку покладені функції штабу цивільного захисту Функціональної підсистеми «Освіта і наука України» єдиної державної системи цивільного захисту України;

на регіональному рівні - Міністерство освіти і науки Автономної Республіки Крим, Головні управління (управління) освіти і науки обласних, міст Києва та Севастополя державних адміністрацій і уповноважені ними структурні підрозділи (створені постійні групи управління або призначені окремі особи - головні спеціалісти з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту;

на місцевому рівні - управління (відділи) освіти районних державних адміністрацій і уповноважені ними структурні підрозділи (окремі особи - головні спеціалісти з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту, Ради ректорів (директорів) вищих навчальних закладів;

на об’єктовому рівні - керівники навчальних закладів, установ, організацій, підприємств галузі освіти і уповноважені ними структурні підрозділи (окремі особи - головні спеціалісти з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту).

11.  До системи повсякденного управління Функціональною підсистемою входять оснащені необхідними засобами спостереження, управління, зв’язку, оповіщення, взаємодії, збору, аналізу і передачі інформації оперативно-чергові служби Міністерства освіти і науки України, Міністерства освіти і науки Автономної Республіки Крим, Головних управлінь (управлінь) та відділів освіти і науки регіонального та місцевого рівнів, навчальних закладів, установ, організацій та підприємств галузі.

 

СИЛИ  І  ЗАСОБИ  ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ  ПІДСИСТЕМИ

12.  До складу сил і засобів Функціональної підсистеми входять відповідні сили і засоби підпорядкованих Міністерству освіти і науки України Міністерства освіти і науки Автономної Республіки Крим, органів управління освітою і наукою обласних, міст Києва та Севастополя державних адміністрацій, навчальних закладів, установ, організацій та підприємств галузі, а також недержавні (добровільні) рятувальні формування, які залучаються для виконання відповідних робіт цивільного захисту при загрозі і виникненні надзвичайних ситуацій в мирний та воєнний часи.

13.  За рішенням Міністерства освіти і науки України, Міністерства освіти і науки Автономної Республіки Крим, органів управління освітою і наукою обласних, міст Києва та Севастополя державних адміністрацій, за наказами ректорів (директорів) навчальних закладів, установ, організацій та підприємств галузі на базі існуючих спеціалізованих служб і підрозділів (будівельних, медичних, хімічних, ремонтних, інформаційних та інших) створюються і забезпечуються необхідними матеріально-технічними засобами, приладами та військово-технічним майном позаштатні спеціалізовані служби і об’єктові невоєнізовані формування, призначенні для проведення конкретних видів невідкладних робіт у процесі запобігання і реагування на надзвичайні ситуації. Це - групи людей, об’єднані в загони, команди, групи, ланки - оперативні, евакуаційні, зв’язку та оповіщення; радіаційного та хімічного спостереження, розвідки та контролю опромінення; медичного захисту, протипожежних заходів, охорони громадського порядку, зберіганні та видачі засобів індивідуального захисту, утримання захисних споруд, транспортного забезпечення тощо. Ці формування проходять спеціальне навчання, періодично залучаються до участі у практичному відпрацюванні дій з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій на своєму об’єкті разом із територіальними силами постійної готовності.

До невоєнізованих формувань зараховуються працездатні працівники установ та закладів галузі, за винятком жінок, які мають дітей віком до 8 років, жінок з середньою та вищою медичною освітою, які мають дітей віком до 3 років, та осіб, які мають мобілізаційні розпорядження.

14.  Громадські об’єднання можуть брати участь у виконанні робіт, пов’язаних із запобіганням і реагуванням на надзвичайні ситуації під керівництвом уповноважених структурних підрозділів галузі освіти за наявністю в учасників зазначених робіт, представників цих об’єднань, відповідного рівня підготовки, підтвердженого в атестаційному порядку.

15.  У надзвичайних ситуаціях сили і засоби цивільного захисту навчальних закладів, установ, організацій і підприємств Функціональної підсистеми на регіональному, місцевому та об’єктовому рівнях підпорядковуються в межах, що не суперечать законодавству, органам управління відповідних територіальних підсистем єдиної державної системи.

16.  Інформаційне забезпечення Функціональної підсистеми здійснюється:

центром управління в надзвичайних ситуаціях Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи;

силами і засобами Урядової інформаційно-аналітичної системи з питань надзвичайних ситуацій із залученням технічних засобів і студійних комплексів;

центрами управління в надзвичайних ситуаціях Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, міст Києва та Севастополя державних адміністрацій, їх уповноваженими органами з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення і територій;

інформаційними службами навчальних закладів, установ, організацій, підприємств і потенційно небезпечних об’єктів із залученням засобів зв’язку і передачі даних.

Порядок збирання інформації з питань захисту учасників навчально-виховного процесу і працівників галузі від вражаючих факторів надзвичайних ситуацій і обміну цією інформацією між центрами управління в надзвичайних ситуаціях міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, з центральними, місцевими органами виконавчої влади, уповноваженими органами з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення, підпорядкованими закладами освіти, установами, організаціями та підприємствами визначаються Регламентом інформаційного обміну між користувачами Урядової інформаційно-аналітичної системи з питань надзвичайних ситуацій.

 

РЕЖИМИ  ДІЯЛЬНОСТІ  ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ  ПІДСИСТЕМИ

17.  Залежно від масштабів і особливостей надзвичайної ситуації, що прогнозується або виникла, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські, районні державні адміністрації, виконавчі органи місцевих рад у межах конкретної території можуть встановити один з таких режимів дій функціональної підсистеми:

режим повсякденної діяльності - при нормальній навчально - виробничій, радіаційній, хімічній, біологічній (бактеріологічній), сейсмічній, гідрологічній і гідрометеорологічній обстановці (за відсутності епідемії, епізоотії та епіфіотії);

режим підвищеної готовності - при істотному погіршенні навчально - виробничої, радіаційної, хімічної, біологічної (бактеріологічної), сейсмічної, гідрологічної і гідрометеорологічної обстановки (з одержанням прогнозної інформації щодо можливого виникнення надзвичайної ситуації);

режим діяльності у надзвичайній ситуації - при реальній загрозі виникнення надзвичайних ситуацій і реагуванні на них у разі їх виникнення;

режим діяльності надзвичайного (особливого) стану - запроваджується в Україні або на окремих її територіях в порядку, визначеному Конституцією України та Законом України «Про надзвичайний стан».

18.  Основні заходи, що реалізуються Функціональною підсистемою «Освіта і наука України» з питань цивільного захисту у режимах діяльності:

У режимі повсякденної діяльності:

спостереження і контроль за станом довкілля, за обстановкою на потенційно небезпечних об’єктах і прилеглих до них територій. Оцінка загрози виникнення надзвичайної ситуації та можливих її наслідків (виконують позаштатні сили радіаційної, хімічної, бактеріологічної та інженерної розвідки і спостереження);

розроблення і впровадження цільових і науково-технічних програм та заходів щодо запобігання надзвичайним ситуаціям, забезпечення безпеки і захисту учасників навчально-виховного процесу і працівників галузі, зменшення можливих матеріальних втрат, забезпечення сталого функціонування об’єктів галузі та збереження національного надбання культури у разі виникнення надзвичайної ситуації (виконує комісія з питань надзвичайних ситуацій техногенної та екологічної безпеки);

удосконалення процесу підготовки особового складу уповноважених структурних підрозділів з питань надзвичайних ситуацій, підпорядкованих навчальних закладів, установ, організацій, підприємств та позаштатних сил до дій в надзвичайних ситуаціях (виконують постійні органи управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту;

організація навчання учасників навчально-виховного процесу і працівників галузі користуванню засобами захисту та діям в надзвичайних ситуаціях, свідомому виконанню правил безпеки життєдіяльності людини (виконують органи управління освітою та керівний склад цивільного захисту навчальних закладів, установ, організацій та підприємств галузі);

створення недоторканого резерву програмно-методичних матеріалів, підручників та навчальних посібників на випадок можливих надзвичайних ситуацій, надзвичайного та особливого стану (виконують органи управління освітою та керівний склад цивільного захисту навчальних закладів, установ, організацій та підприємств галузі).

 

М о ж л и в и й   р а п т о в и й   н а п а д   п р о т и в н и к а

З отриманням сигналу  «ПОВІТРЯНА  ТРЕВОГА» і протягом 7 - 10 хвилин до нападу противника:

негайно довести сигнал (інформацію) до особового складу підпорядкованих установ і закладів освіти;

забезпечити укриття найбільшої навчальної (робочої) зміни закладів освіти (підприємств, установ та організацій) в сховищах та інших заглиблених приміщеннях, які пристосовані для укриття з урахуванням їх короткочасного переповнення в 2-3 рази, в підземних лініях метрополітенів, гірничих виробках, підземних переходах;

учасників навчально-виховного процесу і працівників галузі сільської місцевості та евакуйованих – в протирадіаційних укриттях (ПРУ), простих укриттях, підвалах, погребах, печерах та інших заглиблених приміщеннях;

учасників навчально-виховного процесу і працівників галузі на збірних евакуаційних пунктах, станціях посадки і висадки, проміжних пунктах евакуації, на маршрутах пішої евакуації – в укриттях і заглиблених приміщеннях, які знаходяться поблизу і на місцевості з урахуванням рельєфу;

особовий склад пунктів управління, вузлів зв’язку, постів спостереження – в запасних пунктах управління (ЗПУ), захисних спорудах і ПРУ;

видати засоби індивідуального захисту і дозиметри на ЗПУ, в захищених спорудах і робочих місцях із об’єктових запасів.

Після нападу противника з отриманням сигналу «ВІДБІЙ ПОВІТРЯНОЇ ТРЕВОГИ» або за розпорядженням відповідного начальника цивільного захисту передбачаються:

збір у місцях постійної дислокації і приведення в готовність до виконання завдань об’єктових служб і невоєнізованих формувань цивільного захисту;

прискорене будівництво захисних споруд, яких не вистачає, пристосування та обладнання підвальних та інших заглиблених приміщень для укриття учасників навчально-виховного процесу і населення, яке збереглося, та формувань, які проводять рятувальні та інші невідкладні роботи, на випадок повторного удару противника;

видача засобів індивідуального захисту на пунктах видачі, в позаміській зоні учасникам навчально-виховного процесу; здійснення інших заходів медичного, протирадіаційного і протихімічного захисту;

прискорене здійснення евакуаційних заходів із неуражених або частково уражених міст з урахуванням обстановки, що склалася в позаміській зоні;

проведення рятувальних та інших невідкладних робіт силами об’єктових невоєнізованих формувань та місцевих сил цивільного захисту постійної готовності;

взаємодія з органами військового командування при веденні цивільного захисту в умовах раптового нападу противника з питань інформації про час, місце і масштаби застосування противником засобів масового враження; радіаційну, хімічну, біологічну (бактеріологічну), інженерну, пожежну і медичну обстановку; надання допомоги в проведенні рятувальних та інших невідкладних робіт.

У режимі  підвищеної  готовності:

Здійснення заходів, визначених для режиму повсякденної діяльності і додатково:

організуються дії позаштатних невоєнізованих формувань цивільного захисту для виявлення причин погіршення обстановки безпосередньо в районі можливого виникнення надзвичайної ситуації, підготовка пропозицій щодо її нормалізації (виконує постійна група управління з питань цивільного захисту та надзвичайних ситуацій);

посилення роботи, пов’язаної з веденням спостереження та здійсненням контролю за станом довкілля, обстановкою на потенційно небезпечних об’єктах і прилеглій до них територій, прогнозування можливості виникнення надзвичайної ситуації та її масштабів (виконує постійна група управління з питань цивільного захисту та надзвичайних ситуацій);

уточнення плану цивільного захисту і комплексних заходів щодо захисту учасників навчально-виховного процесу, працівників і матеріальних засобів галузі, а також порядку виконання заходів при забезпеченні стійкого функціонування структурних підрозділів Функціональної підсистеми у надзвичайних ситуаціях (виконує постійна група управління з питань цивільного захисту та надзвичайних ситуацій);

приведення в стан підвищеної готовності позаштатних сил і засобів цивільного захисту, уточнення планів їх дій до прибуття сил постійної готовності цивільного захисту та з надзвичайних ситуацій і спільних разом з ними дій (виконує комісія техногенно-екологічної безпеки та цивільного захисту населення);

проведення заходів щодо запобігання виникненню надзвичайних ситуацій (виконує комісія техногенно-екологічної безпеки та цивільного захисту населення);

запровадження цілодобового чергування членів державної, регіональної, місцевої та об’єктової комісії техногенно-екологічної безпеки та цивільного захисту населення (залежно від рівня надзвичайної ситуації).

 

У режимі  надзвичайної  ситуації:

Вживаються заходи щодо захисту учасників навчально-виховного процесу і працівників галузі, матеріальних засобів та території об’єкта (оповіщення, інформування особового складу, радіаційний, хімічний, медичний захист, розосередження та евакуація, рятувальні та інші невідкладні роботи);

переміщення оперативних груп у райони заміських пунктів управління та райони де виникли надзвичайні ситуації;

організація роботи, пов’язаної з локалізацією або ліквідацією надзвичайної ситуації із залученням необхідних позаштатних сил і засобів;

визначення межі території, на яку вплинула надзвичайна ситуація;

організація робіт, спрямованих на забезпечення сталого функціонування об’єкта та надання допомоги постраждалим членам навчально-виховного процесу і працівникам галузі;

здійснення постійного контролю за станом довкілля на території, що зазнала впливу наслідків надзвичайної ситуації;

інформування вищестоящих органів управління щодо рівня надзвичайної ситуації та вжитих заходів, пов’язаних з реагуванням на цю ситуацію, оповіщення і інформування учасників навчально-виховного процесу і працівників галузі, надання їм необхідних рекомендацій щодо поведінки в умовах, що склалися.

У режимі  надзвичайного (особливого)  стану:

Вживаються заходи, передбачені Законом України «Про надзвичайний стан»:

визначення межі території, на якій виникла надзвичайна ситуація;

створення тимчасових надзвичайних органів керівництва на території дії надзвичайного стану в межах системи захисту населення і територій;

організація робіт щодо локалізації або ліквідації наслідків надзвичайної ситуації;

забезпечення стійкого функціонування об’єкта галузі освіти, першочергового життєзабезпечення учасників навчально-виховного процесу і працівників галузі, які залишились проживати на території надзвичайного стану, а також в заміській зоні після виконання заходів евакуації;

здійснення безперервного контролю за станом довкілля в районі надзвичайного стану, за обстановкою на аварійних об’єктах і прилеглих до них територіях;

встановлення особливого режиму в’їзду і виїзду, а також обмеження свободи пересування територією, де запроваджено надзвичайний стан;

посилення охорони громадського порядку та об’єктів, що забезпечують життєдіяльність учасників навчально-виховного процесу і працівників галузі;

звітування про розвиток надзвичайних ситуацій вищим органам управління та оповіщення (інформування) учасників навчально-виховного процесу та працівників галузі.

Стійкість функціонування Функціональної підсистеми «Освіта і наука України» єдиної державної системи цивільного захисту України, її установ, закладів і організацій забезпечується:

наявністю чіткого планування і організаційною підготовленістю установ і закладів   функціональної підсистеми до дій в режимах надзвичайного і воєнного стану;

наявністю передбачених мобілізаційним планом педагогічних і науково-педагогічних кадрів, створеного для особливого періоду фонду програм і навчальних планів, підручників і навчально-методичних посібників;

матеріально-технічним забезпеченням життєдіяльності учасників навчально-виховного процесу і працівників галузі, а також технічними засобами навчально-виховного процесу і управління; готовністю комунально-господарської системи установи, закладу освіти до локального функціонування;

наявністю об’єктового фонду (резерву) повного забезпечення учасників навчально-виховного процесу і працівників галузі засобами колективного і індивідуального протирадіаційного, протихімічного і медичного захисту, спеціальними приладами і військово-технічним майном;

достатнім рівнем підготовленості учасників навчально-виховного процесу і працівників галузі до захисту і дій в надзвичайних ситуаціях техногенного, природного і воєнного характеру

готовністю керівного складу цивільного захисту, об’єктової, місцевої та регіональної систем управління, зв’язку, оповіщення і взаємодії до функціонування в локальному, децентралізованому режимі.

 

ПЛАНУВАННЯ  РОБОТИ  ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ  ПІДСИСТЕМИ

19. Планування роботи Функціональної підсистеми з питань запобігання надзвичайним ситуаціям і реагування на прогнозовані варіанти їх можливого розвитку здійснюється на основі відстеження змін навколишнього природного, техногенного та екологічного середовища і відповідних документів, що регламентують порядок і методику цього планування.

20.  Масштаби і наслідки можливої надзвичайної ситуації визначаються на основі експертної оцінки, прогнозу чи результатів модельних експериментів, проведених кваліфікованими експертами.

Залежно від отриманих результатів у органах управління освітою всіх адміністративних рівнів, у навчальних закладах, організаціях, установах і підприємствах галузі, як об’єктах цивільного захисту, розробляється План дій органів управління, сил і структурних підрозділів у разі раптового нападу противника, в режимах повсякденної діяльності, підвищеної готовності, надзвичайної ситуації, надзвичайного і особливого стану (далі - План дій), який є мотивованим рішенням керівника - Начальника цивільного захисту на організацію і ведення цивільного захисту об’єкта, на матеріально-технічне забезпечення, організацію підготовки учасників навчально-виховного процесу і працівників галузі до захисту і дій в надзвичайних ситуаціях техногенного, природного і воєнного характеру.

Крім того, на об’єктах, які знаходяться в зоні впливу потенційно небезпечних об’єктів при наявності створеної мережі локального оповіщення з цивільного захисту розробляється план (окремий розділ загального Плану дій) реагування на вірогідну для даної зони і даного потенційно небезпечного об’єкта надзвичайну ситуацію.

Плани узгоджуються з вищестоящим органом управління освіти і науки, місцевим органом з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення і територій і затверджується керівником об’єкта цивільного захисту галузі освіти і науки.

21.  Основним завданням Плану дій щодо запобігання і реагування на надзвичайну ситуацію, на реальну її загрозу і виникнення є збереження життя і здоров’я людей, мінімізація матеріальних втрат. З цією метою вживаються дійові заходи для захисту дошкільних і позашкільних закладів освіти, загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладів, місць постійного перебування значної кількості людей, вирішення питань розосередження або термінової евакуації учасників навчально-виховного процесу і працівників галузі з території, на яку можуть бути поширені небезпечні фактори враження прогнозованої надзвичайної ситуації.

22. Змістом Плану дій мають бутти:

Перший розділ. Оцінка (аналіз) природного (топографічного), техногенного та екологічного стану місцевості (території) розташування об’єкта, наявності потенційно небезпечних об’єктів і можливого характеру, пов’язаних з ними надзвичайних ситуацій.

Другий розділ. Оцінка (аналіз кількісного і якісного складу) об’єкта цивільного захисту з урахуванням розташування його складових на місцевості (території), вірогідність надзвичайної ситуації на самому об’єкті і на території його розташування, оцінка зовнішніх і внутрішніх факторів, що будуть полегшувати або затрудняти організацію та ведення цивільного захисту об’єкта і що потрібно зробити, щоб усунути або зменшити вплив негативних факторів.

Третій розділ. Рішення Начальника цивільного захисту об’єкта на організацію  дій органів управління, сил і структурних підрозділів у разі раптового нападу противника, в режимах повсякденній діяльності, підвищеної готовності, надзвичайної ситуації, надзвичайного, воєнного стану в періоди запобігання і реагування на можливі надзвичайні ситуації; окремим розділом - реагування на можливі надзвичайні ситуації, пов’язані з потенційно небезпечними об’єктами; на організацію захисту за складовими: спостереження, оповіщення, радіаційного, хімічного, медичного, інженерного захисту та евакуації (розосередження).

Четвертий розділ. Матеріально-технічне забезпечення захисту особового складу на випадок раптового нападу противника, за режимами дій: в повсякденній діяльності, підвищеної готовності, надзвичайної ситуації, надзвичайного та воєнного стану за складовими: спостереження, оповіщення, взаємодії, протирадіаційного, протихімічного, медичного, інженерного захисту та евакуації (розосередження).

П’ятий розділ. Організація управління, зв’язку, оповіщення та взаємодії за місцем постійної дислокації і в заміській зоні (схема - план з пояснювальною запискою).

План дій з планом реагування (якщо він розробляється окремо) та додатками, що забезпечують організоване і чітке виконання заходів цивільного захисту щодо запобігання та реагування на надзвичайні ситуації є Планом цивільного захисту об’єкта, якому державного і регіонального рівнів надається гриф «Для службового користування» і розробляється в двох примірниках: прим. № 1 – Начальнику цивільного захисту; прим. № 2 –Начальнику штабу цивільного захисту об’єкта.

До плану дій (реагування) додаються:

-  Схема (План) управління, зв’язку, оповіщення і взаємодії з пояснювальною запискою;

-  План - календар дій органів управління, сил і структурних підрозділів об’єкта, при раптовому нападі противника за сигналом «ПОВІТРЯНА ТРИВОГА» та за сигналом «ВІДБІЙ ПОВІТРЯНОЇ ТРИВОГИ»; в режимах повсякденної діяльності, підвищеної готовності, надзвичайної ситуації, надзвичайного і воєнного стану;

-  Карта (Схема) регіону з позначеними на ній (нанесеними) місцями розташування об’єкта цивільного захисту, піднятими частками (місцями) можливої техногенної, природної, екологічної небезпеки та наслідків використання воєнних засобів враження, графічними елементами рішення Начальника цивільного захисту об’єкта на організацію дій і захисту особового складу та підпорядкованих структурних підрозділів в надзвичайних ситуаціях, графічними елементами плану евакуації (розосередження) та необхідними розрахунками;

-  План евакуації об’єкта в заміську зону (план розосередження в безпечні від надзвичайних ситуацій райони, якщо евакуаційні заходи об’єкта не плануються);

- Особисті плани дій (папки з робочими документами у першому примірнику) керівного складу об’єкта та командирів (начальників) служб і невоєнізованих формувань цивільного захисту. Другий примірник особистого плану (робочих документів) дій - на робочому місці посадової особи;

-  необхідні довідкові документи з питань управління, зв’язку, оповіщення, взаємодії, організації захисту, матеріально-технічного забезпечення цивільного захисту (ЦО), тощо.

План дій, план реагування (якщо він розробляється окремо) і план евакуації об’єкта у заміську зону щорічно за станом на 1 жовтня коригуються з обов’язковим уточненням порядку взаємодії з потенційно небезпечними об’єктами і узгодженням з органами місцевої державної адміністрації документів, що регламентують порядок розселення евакуйованих.

23.  Особисті плани дій (папки робочих документів) розробляються для Начальника і Начальника штабу цивільного захисту об’єкта, керівників (начальників) структурних підрозділів об’єкта цивільного захисту, начальників (командирів) служб і невоєнізованих формувань, оперативної групи, евакуаційної комісії, групи зв’язку та оповіщення, поста радіаційної та хімічної розвідки, поста медичної допомоги, групи видачі засобів індивідуального захисту та спеціальних приладів, ланки протипожежних заходів, групи охорони громадського порядку, групи утримання сховищ тощо.

Зміст папки робочих документів посадової особи: функціональне завдання посадової особи (служби, невоєнізованого формування, структурного підрозділу), витяг із наказу про призначення, функціональні обов’язки керівника і особового складу формування, план-графік особистих дій керівника і окремо – формування (структурного підрозділу), схема оповіщення, іменний список особового складу формування (структурного підрозділу), відомість забезпечення їх матеріально-технічними засобами, необхідні довідкові дані тощо.

24.  З метою забезпечити достатній рівень готовності цивільного захисту (ЦО) об’єкта до дій у надзвичайних ситуаціях розробляються довгострокові документи і документи підготовки цивільного захисту в поточному році.

Довгостроковими документами є: План цивільного захисту об’єкта; наказ про організацію і ведення цивільного захисту; Перспективний план розвитку і удосконалення цивільного захисту; План підготовки та підвищення кваліфікації керівного складу цивільного захисту об’єкта, науково-педагогічного складу викладачів нормативних дисциплін «Цивільна оборона», «Безпека життєдіяльності людини», «Основи медичних знань»; план-графік вивчення (комплексної перевірки) стану або вивчення окремих питань цивільного захисту в структурних підрозділах об’єкта.

Наказом Начальника цивільного захисту про організацію і ведення цивільного захисту на об’єкті визначаються посадові особи і керівні органи; служби і невоєнізовані формування цивільного захисту, їх призначення і функції, організаційна структура, кількісний склад і матеріально-технічне забезпечення; організація підготовки керівного складу та навчання за тематикою цивільного захисту учасників навчально-виховного процесу і працівників галузі, контроль організації підготовки і стану цивільного захисту в структурних підрозділах і звітність.

Планом розвитку і вдосконалення цивільного захисту об’єкта (установи, закладу освіти)   п е р е д б а ч а є т ь с я:

-  розвиток і вдосконалення системи управління, зв’язку, оповіщення, взаємодії і інформування особового складу щодо загрози, виникнення, характеру надзвичайної ситуації та вжитих заходах;

-  оновлення, вдосконалення збереження і порядку видачі засобів індивідуального протирадіаційного, протихімічного, медичного захисту і спеціальних приладів об’єктового резерву;

-  забезпечення особового складу об’єкта (установи, закладу освіти) засобами колективного захисту за місцем постійної дислокації, в заміській зоні і в безпечних районах розосередження;

-  розвиток і вдосконалення матеріально-технічного забезпечення навчально-виховного процесу за місцем постійної дислокації, в заміській зоні і в безпечних районах розосередження;

-  розробка і видання підручників, навчально-методичних посібників для забезпечення навчально-виховного процесу в мирний час і створення їх резерву на особливий період (на воєнний час).

Щорічно розробляються: наказ про стан цивільного захисту в минулому році та основні завдання на наступний рік; план (основні заходи) підготовки цивільного захисту об’єкта в наступному році; навчальний план і розклад занять з постійним складом працівників органів управління освітою і навчальних закладів за тематикою цивільного захисту; документи щодо підготовки і проведення «Дня цивільної оборони» у загальноосвітніх і професійно-технічних та “Тижня захисту дітей” у дошкільних закладах освіти; доповідь підготовки і стан цивільного захисту об’єкта в минулому році.

Доповідь підписується Начальником цивільного захисту об’єкта і подається до місцевого органу управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту (ЦО) населення і територій, а примірник - штабу цивільного захисту Міністерства освіти і науки України до 01 листопада за станом на перше жовтня.

Змістом доповіді має бути:

Характеристика об’єкта:

-  організаційна структура – кількість підпорядкованих структурних підрозділів (для регіону – управлінь та відділів освіти, вищих навчальних закладів 1-11 рівнів акредитації, загальноосвітніх, професійних, дошкільних та позашкільних закладів освіти, закладів післядипломної педагогічної освіти); для вищих навчальних закладів (далі - ВНЗ) 111 – 1У рівнів акредитації – факультетів і підпорядкованих структурних підрозділів; техногенна, екологічна та природна безпека території розташування об’єкта, наявність і кількість потенційно небезпечних об’єктів;

-  загальна чисельність педагогічних (для ВНЗ – науково - педагогічних) працівників, обслуговуючого та допоміжного персоналу; учнів загальноосвітніх, професійно-технічних та вихованців дошкільних закладів освіти; для ВНЗ – студентів очного і заочного форм навчання;

-  чисельність об’єктів що продовжують роботу в особливий період, чисельність педагогічних і науково-педагогічних працівників, обслуговуючого та допоміжного персоналу, студентів і найбільша робоча зміна на них.

Захист учасників навчально-виховного процесу і працівників об’єкта:

-   наявність захисних споруд (сховищ, ПРУ), їх місткість і забезпеченість постійного і змінного особового складу об’єкта, в тому числі і найбільшої робочої зміни захисних споруд ( у %) за місцем постійної дислокації і в заміській зоні; заходи щодо підготовки цокольних поверхів, підвалів і інших заглиблених приміщень до використання як засобів колективного захисту; використання захисних споруд цивільного захисту для потреб навчально-виховного процесу і господарювання;

 -  кількість об’єктів цивільного захисту які не мають сховищ, чисельність найбільшої робочої (навчальної) зміни на них;

-   стан готовності належного фонду захисних споруд, кількість і місткість сховищ, які не готові до використання за призначенням (з яких причин) та їх відомча належність;

-  стан протирадіаційного та протихімічного захисту:

-   забезпеченість засобами індивідуального захисту (протигазами, костюмами Л-1);

- приладами хімічної і радіаційної розвідки (ВПХР, ДП-5 та іншими);

- приладами дозиметричного контролю (1Д-1, ДП-22В, ДП-24 та іншими);

-  стан медичного захисту (забезпеченість медичними засобами індивідуального захисту (АІ-2, ІПП-8, ППМ);

-  робота, яка проведена по удосконаленню евакуаційних заходів, скороченню термінів їх проведення, підготовка та освоєння заміської зони.

Підготовка вищого навчального закладу до роботи у особливий період:

-  робота комісії з питань надзвичайних ситуацій по підвищенню стійкості;

-   виконання постанов і доручень директивних органів з питань підвищення стійкості;

-   досягнутий рівень підготовленості об’єкта по всіх основних показниках, установлених Міністерством освіти і науки України і територіальним органом управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення і відсоток їх росту за рік.

Реалізація планів основних заходів цивільного захисту:

-   виконання заходів оперативної підготовки; підготовка з питань цивільного захисту керівного складу органів управління освітою і наукою, установ та закладів освіти в Інституті державного управління у сфері цивільного захисту, Інституті післядипломної педагогічної освіти та відповідних курсах (чисельність осіб, які пройшли підготовку і відсоток виконання плану підготовки за звітній період по категоріям).

Невоєнізовані формування цивільного захисту:

-   відомість про наявність у об’єкта спеціалізованих формувань цивільного захисту (аварійно-відновлювальних, аварійно-технічних, рятувальних та інших), їх готовність до виконання завдань і пропозицій з подальшого удосконалення організаційної структури, оснащення і організації практичного навчання;

-   створенні об’єктові невоєнізовані формування у відповідності до пунктів 3 – 10 Положення про невоєнізовані формування цивільної оборони структурних підрозділів Міністерства освіти і науки України, їх кількісний і якісний склад, матеріально-технічне забезпечення (п. п. 47, 48 і додаток 2 Положення) і готовність до виконання завдань цивільного захисту за призначенням в надзвичайних ситуаціях.

Підготовка системи управління:

-   оснащеність захисних міських та позаміських пунктів управління;

-   готовність системи управління до переходу від централізованого до де централізованого управління;

-   удосконалення системи управління функціональної підсистеми об’єктів цивільного захисту;

-   виконання основних завдань, визначених наказом Начальника цивільного захисту функціональної підсистеми міністерства на навчальний рік.

Виконання і реалізація науково-дослідних і дослідницько-конструкторських робіт, розробка курсових і дипломних робіт з проблем цивільного захисту.

25.  Організованість і ефективність дій об’єкта цивільного захисту щодо запобігання і реагування на надзвичайні ситуації  з а б е з п е ч у є т ь с я:

постійною і ефективною роботою, спрямованою на національно-духовне і морально-психологічне виховання учасників навчально-виховного процесу і працівників галузі;

достатнім рівнем підготовки керівного складу цивільного захисту до виконання функцій управління діями об’єкта при запобіганні і реагуванні на надзвичайні ситуації;

необхідним рівнем підготовки невоєнізованих формувань і служб цивільного захисту (ЦО) до виконання своїх функцій за призначенням;

високим рівнем підготовки учасників навчально-виховного процесу і працівників галузі, які не входять до складу невоєнізованих формувань, до захисту і дій в надзвичайних ситуаціях;

достатнім рівнем забезпеченості об’єкта цивільного захисту приладами радіаційної, хімічної розвідки, спостереження та контролю опромінення, індивідуальними і колективними засобами захисту, необхідним військово-технічним майном.

 

ПІДГОТОВКА  УЧАСНИКІВ  НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО  ПРОЦЕСУ І ПРАЦІВНИКІВ  ГАЛУЗІ  ДО  ЗАХИСТУ  ТА  ДІЙ  У НАДЗВИЧАЙНИХ  СИТУАЦІЯХ

 

26.  Підготовка учасників навчально-виховного процесу і працівників галузі до захисту і дій в надзвичайних ситуаціях здійснюється в органах управління освітою всіх адміністративних рівнів, навчальних закладах, установах, організаціях і підприємствах галузі незалежно від форм власності і господарювання

в к л ю ч а є:

підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації та функціональне навчання керівного складу цивільного захисту, посадових осіб і спеціалістів у сфері цивільного захисту населення і територій від вражаючих факторів надзвичайних ситуацій;

підготовку працівників постійного складу структурних підрозділів галузі;

підготовку студентів, курсантів, учнів та вихованців закладів освіти;

практичну підготовку та відпрацювання дій за планами цивільного захисту та реагування на надзвичайні ситуації під час підготовки та проведення комплексних об’єктових навчань, тренувань та навчально-тренувальних занять;

просвітницько-інформаційну роботу та пропаганду знань серед учасників навчально-виховного процесу і працівників галузі.

27.  Особи керівного складу цивільного захисту, інші посадові особи керівного складу і фахівці галузі проходять функціональне навчання в перший рік призначення на посаду і в подальшому - підвищення кваліфікації не рідше одного разу на три, п’ять років, відповідно до переліку категорій осіб керівного складу цивільного захисту (додається).

Підвищення кваліфікації керівників, посадових осіб і спеціалістів у сфері цивільного захисту населення і територій від вражаючих факторів надзвичайних ситуацій, керівників 2-х, 6-х, 7-х класів і викладачів допризовної підготовки проводиться в Інституті державного управління у сфері цивільного захисту, в його регіональних філіях, у мережі курсів цивільного захисту, в Інститутах післядипломної педагогічної освіти галузі, під час проведення навчально-методичних зборів та періодичних навчань, тренувань за планами цивільного захисту та реагування на надзвичайні ситуації.

Інститути післядипломної педагогічної освіти здійснюють навчання з питань цивільного захисту при наявності відповідного сертифіката на право проводити навчання, достатнього програмно-методичного та матеріально-технічного забезпечення і викладачі дисциплін «Цивільна оборона» і «Безпека життєдіяльності людини» пройшли додаткову спеціальну підготовку.

28.  Підвищення кваліфікації здійснюється з відривом від виконання службових обов’язків і є необхідною умовою атестації всіх фахівців та керівників, переміщення їх по службі, присвоєння кваліфікаційних категорій, звань тощо. Слухачам курсів видається свідоцтво про підвищення кваліфікації за зразками державних документів про освіту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України.

29.  Для підвищення рівня загальної, спеціальної та методичної підготовки керівного складу цивільного захисту, посадових осіб і спеціалістів у галузі цивільного захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій проводяться навчально-методичні збори, які поділяються на:

щорічні наради керівного складу цивільного захисту України з підведенням підсумків за минулий рік та визначення завдань на наступний рік на загальнодержавному, регіональному, місцевому та об’єктовому рівнях під керівництвом начальників цивільного захисту відповідного рівня тривалістю один день;

щорічні навчально-методичні збори керівного складу, посадових осіб і спеціалістів з питань цивільного захисту, захисту населення і територій та сил реагування на надзвичайні ситуації органів управління освітою, навчальних закладів, науково-виробничих об’єднань, установ, організацій і підприємств галузі під керівництвом відповідних начальників цивільного захисту, тривалість їх визначається окремими навчальними планами.

30.  Підготовка постійних працівників структурних підрозділів галузі до захисту та дій при виникненні надзвичайних ситуацій проводиться при прийомі на роботу і при подальшій роботі в формі інструктажів та на планових заняттях у складі об’єктових невоєнізованих формувань та аварійно-рятувальних служб, а також у навчальних групах працівників, за робочими навчальними планами, розробленими згідно з Типовою програмою з урахуванням специфіки діяльності і місцевих умов.

Формою контролю якості підготовки постійного складу працівників структурних підрозділів галузі є залік, який складається щорічно до першого листопада в обсязі вимог, що повинен кожний знати і уміти за Типовою програмою підготовки до захисту та дій у надзвичайних ситуаціях.

31. Навчання працівників галузі у складі невоєнізованих формувань і служб цивільного захисту проводиться за розділами Типової програми загальної і спеціальної підготовки служб і невоєнізованих формувань до дій в надзвичайних ситуаціях під керівництвом їх командирів (начальників), штатних працівників та начальників служб цивільного захисту, членів комісії техногенно-екологічної безпеки та евакуаційної комісії, а з питань медичного захисту - спеціалістів медичної служби цивільного захисту об’єкта.

Начальницький склад і спеціалісти формувань, які залучаються для проведення робіт з дегазації, дезактивації територій, організовують і проводять хіміко-дозиметричний контроль, додатково проходять навчання на курсах цивільного захисту.

32.  Навчання та підвищення рівня знань працівників галузі, які не входять до складу невоєнізованих формувань і служб, здійснюється без відриву від службової діяльності як на планових заняттях, так і шляхом самостійного вивчення матеріалу з наступним закріпленням отриманих знань і навичок на практичних заняттях у ході проведення комплексних  об’єктових навчань та тренувань.

Навчальні плани з питань підготовки педагогічних та науково-педагогічних працівників за тематикою цивільного захисту розробляються на об’єктах цивільного захисту галузі на основі Типової програми, розділу загальної підготовки учасників навчально-виховного процесу і працівників галузі.

Для проведення занять, консультацій у структурних підрозділах галузі наказом начальника цивільного захисту об’єкта створюються навчальні групи і призначаються їх керівники. З окремих тем до проведення занять залучаються члени об’єктових комісій, спеціалізованих служб, формувань та фахівці з питань надзвичайних ситуацій. При проведенні занять повинен ураховуватись вид діяльності, рівень та обсяг відповідальності кожного працівника за планом дій, планом реагування на надзвичайні ситуації, виконанням функцій запобігання, локалізації і ліквідації наслідків аварій (катастроф).

Керівники навчальних груп з цивільного захисту проходять обов’язкову попередню підготовку на об’єктовому навчально-методичному семінарі (зборі), в Інституті післядипломної педагогічної освіти або на курсах цивільного захисту.

33.  Державні органи управління освітою організовують підготовку студентів, курсантів, учнів та вихованців закладів освіти всіх рівнів незалежно від їх галузевого підпорядкування і форм власності відповідно до навчальних планів (інших документів, що регламентують перелік нормативних навчальних дисциплін, їх обсяги в годинах та за змістом, види занять та форми контролю знань), в нормативній частині яких передбачаються вивчення питань цивільного захисту, безпеки життєдіяльності людини, основ медичних знань та охорони здоров’я дітей. Програми і типові навчальні плани з цих нормативних навчальних дисциплін затверджуються Міністерством освіти і науки України.

34.  Обсяг в годинах і навчальний зміст цих нормативних дисциплін визначаються вимогами Закону України «Про Цивільний захист України»:

“навчити населення (для функціональної підсистеми - учасників навчально-виховного процесу і працівників галузі) вмінню застосовувати засоби індивідуального та колективного захисту і діяти в надзвичайних ситуаціях”;

забезпечити своєчасну “організацію і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у районах стихійного лиха і осередках ураження” (для функціональної підсистеми - на об’єкті цивільного захисту галузі);

“створити системи аналізу і прогнозування, управління, оповіщення і зв’язку, спостереження і контролю  за радіаційним опроміненням особового складу, радіаційним, хімічним і бактеріологічним зараженням території і будівель установ і закладів освіти, підтримки їх готовності для сталого функціонування у надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часів”;

забезпечити підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації і функціональне навчання “керівного складу цивільного захисту, її органів управління та служб”;

забезпечити “організацію життєзабезпечення населення (для функціональної підсистеми - учасників навчально-виховного процесу і працівників галузі) під час аварій, катастроф, стихійного лиха та у воєнний час”.

35.  Мета підготовки за тематикою нормативних дисциплін: заходами навчально-виховного процесу започаткувати і протягом всього часу перебування у закладах освіти вихованців, учнів, курсантів і студентів виховувати у них якості національної гідності та духовності, свідомого і обов’язкового виконання установлених правил безпеки у навчально-виробничому процесі, норм безпечної поведінки в побуті та в умовах надзвичайних ситуацій; виховувати високі морально-психологічні якості, почуття гуманного відношення до людини, яка потрапила в біду; навчити користуванню засобами індивідуального та колективного захисту і свідомим, грамотним діям у надзвичайних ситуаціях.

Навчання студентів вищих навчальних закладів з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення і територій проводиться за програмами нормативних дисциплін «Цивільна оборона», «Безпека життєдіяльності» та «Основи медичних знань» і спрямовується на підготовку їх як майбутніх керівників навчально-виробничих колективів - організаторів цивільного захисту, безпеки життєдіяльності людини, охорони здоров’я і життя дітей.

Дипломні проекти і курсові роботи студентів вищих навчальних закладів відповідно до фахових напрямків їх підготовки повинні мати розділи з питань цивільного захисту, безпеки життєдіяльності людини, основ медичних знань та охорони здоров’я дітей.

36.  Підготовка учнів 2-х, 6-х і 7-х класів з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення та територій здійснюється за тематикою цивільного захисту і особистої безпеки програми «Основи безпеки життєдіяльності», а учнів передвипускних і випускних класів загальноосвітніх і професійно-технічних закладів освіти - за тематикою розділу «Цивільний захист» Програми допризовної підготовки юнаків і щороку завершується проведенням у навчальних закладах на фоні обстановки можливої у даному регіоні надзвичайної ситуації «Дня цивільної оборони» як підсумкового заходу практичної перевірки рівня набутих учнями знань та умінь і якості всебічної підготовки цивільного захисту об’єкта Функціональної підсистеми «Освіта і наука України» єдиної державної системи цивільного захисту України.

Підготовка та проведення практичних заходів «Дня цивільної оборони» передбачається планом роботи навчального закладу на поточний рік.

37.  Підготовка учнів у позашкільних закладах освіти відповідно до їх статутів передбачає формування здорового способу життя, задоволення потреб молодого покоління у професійному самовизначенні, а також вивчення питань і набуття умінь щодо дій при виникненні надзвичайних ситуацій, вирішення проблем особистої і колективної безпеки, взаємодії з аварійно-рятувальними службами.

38.  Підготовка дітей в дошкільних закладах освіти проводиться у дитячих групах і в групах батьків за тематикою охорони здоров’я та життя дітей і спрямована на виховання у дітей почуття свідомого та обов’язкового виконання установлених правил і норм поведінки при спілкуванні на вулиці з однолітками та старшими за віком людьми, в місцях переходу вулиці, у місцях купання у відкритих водоймищах, як користуватися вдома газом та електричними побутовими приладами, ліфтом, іграшковими і малими дитячими транспортними засобами біля свого будинку, тощо.

У роботі з батьками наголошується на їхню особисту відповідальність за виховання у своїх дітей духовного і фізичного здоров’я як основної передумови їх щасливого майбутнього, майбутнього нашої Батьківщини - України. Духовність і мораль батьків - взірець для дітей.

Як захід практичного закріплення у пам’яті дітей змісту сказаного і показаного протягом року вихователем та змісту варіантних дитячих ігор за тематикою охорони здоров’я і життя дітей, в дошкільному закладі освіти щорічно в кінці навчального року проводиться «Тиждень безпеки дитини».

39.  Практична підготовка та відпрацювання дій за планами цивільного захисту в центральному апараті Міністерства освіти і науки України, в регіональних органах управління освітою і закладах вищої освіти проводиться на комплексних об’єктових навчаннях і тренуваннях, незалежно від чисельності постійного складу, один раз на три роки тривалістю до однієї доби під керівництвом начальника цивільного захисту об’єкта.

У закладах середньої, професійно-технічної та дошкільної освіти тренування проводяться щорічно під час «Дня цивільної оборони» та «Тижня безпеки дитини». Керівниками комплексних об’єктових навчань і тренувань є начальники цивільного захисту об’єктів. Тренування можуть проводитися у складі груп об’єктів за територіально-навчальним (виробничим) принципом під керівництвом начальника цивільного захисту регіонального (місцевого) органу управління освітою.

40.  Тактико-спеціальні навчання служб і об’єктових невоєнізованих формувань цивільного захисту проводяться один раз на три роки під час проведення комплексних об’єктових навчань (тренувань) тривалістю 4 - 8 годин. Керівником тренування є відповідальний начальник штабу, служби цивільного захисту або командир цього формування.

41.  Тренування, крім років, коли на об’єктах проводяться комплексні об’єктові навчання (тренування), проводяться щороку під керівництвом начальника цивільного захисту об’єкта або призначеної ним посадової особи цивільного захисту.

Залежно від мети тренування та його масштабів, для відпрацювання взаємодії за планами реагування на надзвичайні ситуації місцевих органів виконавчої влади за рішенням відповідного уповноваженого керівника з ліквідації надзвичайної ситуації, на об’єктові тренування можуть залучатися оперативні групи міських, районних служб цивільного захисту, евакуаційні групи та керівний склад комунальних і громадських аварійно-рятувальних служб, які обслуговують об’єкт.

42.  За заявкою керівника об’єктового навчання для надання методичної допомоги у питаннях підготовки навчання та здійснення під час його проведення посередницьких функцій при групі управління (штабі керівництва) навчанням, рішенням начальника курсів цивільного захисту за об’єктом цивільного захисту закріплюються майстри виробничого навчання курсів.

Посадові особи, які плануються на призначення керівниками групи управління комплексним об’єктовим навчанням, тренуванням, проходять попередню підготовку на курсах цивільного захисту.

43.  У регіональних органах управління освітою, в установах, навчальних закладах, організаціях та підприємствах галузі для надання допомоги учасникам навчально-виховного процесу і працівникам галузі щодо самостійного вивчення питань цивільного захисту, безпеки життєдіяльності людини, охорони здоров’я і життя дітей, в отриманні відомостей щодо вимог і конкретного змісту підготовки до захисту і дій у надзвичайних ситуаціях стосовно до місцевих умов і особливостей навчально-виробничої діяльності обладнуються інформаційно-довідкові куточки та куточки «Цивільного захисту».

44. З метою ефективного методичного забезпечення підготовки учасників навчально-виховного процесу і працівників галузі до захисту і дій в надзвичайних ситуаціях у кожній області, містах Києві та Севастополі наказом заступника Міністра освіти і науки України визначаються базові за спеціальностями вищі навчальні заклади, а у кожному районі наказом начальника відповідного органу управління освітою і наукою регіональної державної адміністрації - загальноосвітні, професійно-технічні, позашкільні і дошкільні заклади освіти як центри позитивного методичного досвіду і зразкової організації навчально-виховного процесу в сфері цивільного захисту.

45.  Наукове та організаційно-методичне забезпечення підготовки учасників навчально-виховного процесу і працівників галузі до захисту і дій у надзвичайних ситуаціях здійснюється:

на загальнодержавному рівні - комісією з питань цивільного захисту, безпеки життєдіяльності людини та основ медичних знань Науково-методичної дорадчої ради Міністерства освіти і науки України;

науково-методичними центрами середньої, професійно-технічної та вищої освіти;

на регіональному рівні - навчально-методичними радами з питань цивільного захисту, безпеки життєдіяльності людини, охорони здоров’я і життя дітей Міністерства освіти і науки Автономної Республіки Крим, органів управління освітою і наукою обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій;

на місцевому рівні - навчально-методичними радами з питань цивільного захисту, безпеки життєдіяльності людини, охорони здоров’я і життя дітей управлінь (відділів) освіти районних (міських) державних адміністрацій (Рад);

на об’єктовому рівні - науково-методичними радами з питань цивільного захисту, безпеки життєдіяльності людини, основ медичних знань вищих навчальних закладів;

навчально-методичними радами з питань цивільного захисту, безпеки життєдіяльності людини, охорони здоров’я і життя дітей загальноосвітніх, професійно-технічних, дошкільних та позашкільних закладів освіти.

46.  Фінансування заходів з питань цивільного захисту здійснюється за рахунок відповідно державного та місцевих бюджетів, а також коштів підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування згідно з законодавством України, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування відраховують кошти на проведення заходів щодо навчання та захисту населення і територій, включаючи витрати на утримання і підготовку територіальних органів управління у справах надзвичайних ситуацій і цивільного захисту та формувань цивільного захисту, призначених для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, згідно Закону України «Про цивільний захист України».

Установи, заклади, організації, підприємства всіх форм власності як об’єкти цивільного захисту Функціональної підсистеми «Освіта і наука України» єдиної державної системи цивільного захисту України створюють об’єктові матеріальні резерви для використання їх в процесі попередження і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, виконання відновлювальних та інших невідкладних на об’єктах робіт.

 

 

 

ВИВЧЕННЯ (комплексна перевірка) СТАНУ  ЦИВІЛЬНОГО  ЗАХИСТУ

(діяльності Функціональної підсистеми)

 

47.  Метою вивчення (комплексної перевірки) стану цивільного захисту (діяльності Функціональної підсистеми) є: вивчення рівня (якості) планування і організації практичної роботи органів управління освітою регіональних і місцевих державних адміністрацій, навчальних закладів, підприємств, установ і організацій щодо підготовки керівного складу, учасників навчально-виховного процесу і працівників галузі до захисту і дій у надзвичайних ситуаціях; надати методичну і практичну допомогу керівному складу з питань організації підготовки цивільного захисту.

48. Вивчення (комплексна перевірка) стану цивільного захисту діяльності Функціональної підсистеми проводиться один раз на п’ять років у підпорядкованих структурних підрозділах (установах, закладах освіти) комісіями за рішеннями Начальника цивільного захисту Міністерства освіти і науки України, начальників цивільного захисту органів управління освітою і наукою регіональних та місцевих державних адміністрацій і вищих навчальних закладів відповідно до  Інструкції з перевірки та оцінки готовності функціональних і територіальних підсистем єдиної системи цивільного захисту за питаннями:

організація і ведення цивільного захисту в структурному підрозділі Функціональної підсистеми «Освіта і наука України» єдиної державної системи цивільного захисту України;

повнота і якість планування дій органів управління , сил і структурних підрозділів у повсякденній діяльності, в режимах підвищеної готовності, надзвичайної ситуації, надзвичайного і воєнного стану;

організація управління, зв’язку, оповіщення і взаємодії за місцем постійної дислокації і в заміській зоні (в безпечних районах розосередження);

організація і забезпечення захисту (за складовими: спостереження, оповіщення, інженерного, радіаційного, хімічного, медичного захисту, евакуації) учасників навчально-виховного процесу і працівників галузі за місцем постійної дислокації і в заміській зоні (в безпечних районах розосередження);

забезпеченість колективними та індивідуальними засобами захисту, спеціальними приладами та військово-технічним майном;

підготовка, перепідготовка, підвищення кваліфікації і функціональне навчання керівного складу цивільного захисту, її органів управління, сил та всього особового складу об’єкта цивільного захисту вмінню застосовувати засоби індивідуального та колективного захисту і діяти у надзвичайних ситуаціях;

стан навчально-матеріальної бази та фінансового забезпечення заходів цивільного захисту об’єкта;

повнота і якість виконання, визначених наказом Міністра освіти і науки України, Начальника цивільного захисту Міністерства освіти і науки України на новий навчальний рік основних завдань підготовки цивільного захисту об’єкту.

49. У регіоні комісіями певних адміністративних рівнів перевіряються: органи управління освітою і наукою регіонального і місцевих державних адміністрацій, вищі навчальні заклади, загальноосвітні, професійно-технічні, дошкільні і позашкільні заклади освіти, яким за місяць до перевірки надсилається програма вивчення (комплексної перевірки) стану цивільного захисту об’єкта.

Вивчення (комплексна перевірка) стану організації і ведення цивільного захисту в структурному підрозділі починається з заслуховування його керівника-начальника цивільного захисту щодо стану підготовки і вдосконалення цивільного захисту об’єкта.

50.  Результати вивчення (комплексної перевірки) стану цивільного захисту оформляються актом (доповідною запискою) і проводиться інструктивно-методичний розбір або інформування начальника цивільного захисту об’єкта, що перевірявся. На інструктивно-методичний розбір (інформування) рішенням начальника цивільного захисту перевіреного об’єкта запрошуються посадові особи, які безпосередньо або опосередковано беруть участь у підготовці цивільного захисту об’єкта та керівники підпорядкованих структурних підрозділів, що перевірялись комісією.

За результатами вивчення (комплексної перевірки) стану цивільного захисту та згідно з затвердженою інструкцією (наказ МНС від 15.08.2007 р. № 558) з питань перевірки та оцінки готовності функціональних і територіальних підсистем єдиної системи цивільного захисту при чому  о к р е м о:

установи, заклади освіти – їх безпосередня (загальна) готовність до виконання завдань цивільного захисту в надзвичайних ситуаціях;

органи управління освітою і наукою – їх конкретна готовність керувати (управляти) процесом виконання підпорядкованими структурними підрозділами завдань цивільного захисту в надзвичайних ситуаціях.

Акт затверджується начальником цивільного захисту, рішенням якого вивчався стан (проводилась комплексна перевірка) цивільного захисту і його другий примірник надсилається начальнику цивільного захисту перевіреного об’єкта.

Про результати перевірки стану цивільного захисту об’єкта Функціональної підсистеми уповноваженим органом з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення регіонального рівня начальник цивільного захисту перевіреного об’єкта в строк двох тижнів письмово інформує Начальника цивільного захисту Міністерства освіти і науки України.

51. На основі вивчення (комплексної перевірки) стану цивільного захисту у структурних підрозділах функціональної підсистеми, аналізу підсумкових доповідей начальників цивільного захисту об’єктів галузі, вимог Начальника цивільного захисту -Прем’єр-Міністра України та Начальника цивільного захисту Міністерства освіти і науки України постійна група управління з питань цивільного захисту та надзвичайних ситуацій (штаб цивільного захисту галузі) готує проект наказу Начальника цивільного захисту - Міністра освіти і науки України про стан і основні завдання підготовки цивільного захисту у наступному році, готує матеріали з питань цивільного захисту для колегії міністерства і у разі необхідності - проект організаційно-методичних вказівок щодо підготовки учасників навчально-виховного процесу і працівників галузі за програмами цивільного захисту у наступному році.

 

Д о д а т к и :

1.  Схема управління, зв’язку і взаємодії Функціональної підсистеми «Освіта і наука України» єдиної державної системи цивільного захисту України.

2.  Календарний план дій органів управління, сил і структурних підрозділів об’єкта цивільного захисту в повсякденній діяльності, при раптовому нападі противника та за сигналом «ВІДБІЙ ПОВІТРЯНОЇ ТРИВОГИ», в режимах підвищеної готовності, надзвичайної ситуації, надзвичайного та воєнного стану.

3.  Перелік категорій осіб керівного складу цивільної оборони, інших управлінських кадрів і фахівців, які підлягають навчанню у сфері цивільного захисту.

4.  План реагування об’єкта цивільного захисту галузі на загрозу та виникнення надзвичайної ситуації техногенного характеру на потенційно небезпечному об’єкті (варіантна схема).

5.  Функціональні обов’язки начальника цивільного захисту об’єкта.

6.  Функціональні обов’язки начальника штабу цивільного захисту об’єкта.

Д о к у м е н т и :

1.       Постанова Кабінету Міністрів України від 10 травня 1994 р. № 299 «Про затвердження Положення про Цивільну оборону України»

2.  Указ Президента України від 26 березня 1999 року № 284/99 «Про концепцію захисту населення і територій у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій».

3.  Указ Президента України від 9 лютого 2001 року “Про заходи щодо підвищення рівня захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру”.

4.  Постанова Кабінету Міністрів України від 8 серпня 1998 року № 1198 «Про Положення єдиної державної системи запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру».

5.  Постанова Кабінету Міністрів України від 15 вересня 1999 року № 192 «Про затвердження Положення про організацію оповіщення і зв’язку у надзвичайних ситуаціях».

6.  Директива Начальника Цивільної оборони України - Прем’єр-Міністра України від 20 жовтня 1999 року № 28-дск «Про Регламент взаємодії центральних та місцевих органів виконавчої влади в межах Урядової інформаційно-аналітичної системи з питань надзвичайних ситуацій».

7.  Постанова Кабінету Міністрів від 29 березня 2001 року № 308 «Про порядок створення і використання матеріальних резервів для запобігання, ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру та їх наслідків».

8.  Постанова Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 року № 874 «Про удосконалення системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації керівних кадрів і фахівців у сфері цивільного захисту».

9.  Постанова Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2001 року № 1432 «Про затвердження Положення про порядок проведення евакуації населення у разі загрози або виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру».

10.  Постанова Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2002 року № 1200 «Про затвердження Порядку забезпечення населення і особового складу невоєнізованих формувань  засобами радіаційного та хімічного захисту».

11.  Постанова Кабінету Міністрів України від 25 березня 2009 року № 253 «Про затвердження Порядку використання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) для господарських, культурних та побутових потреб».

12.  Наказ Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від  23 квітня 2001 року № 97 «Про затвердження Порядку здійснення підготовки населення на підприємствах, в установах та організаціях до дій при виникненні надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру».

13. Наказ Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 09 жовтня 2006 року № 653 «Про затвердження Інструкції щодо утримання захисних споруд цивільної оборони у мирний час».

14.  Наказ Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 15 серпня 2007 року № 558 «Про затвердження Інструкції з перевірки та оцінки готовності функціональних і територіальних підсистем єдиної системи цивільного захисту».

15. Наказ Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 02 вересня

2008 року № 635 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо підготовки та проведення командно-штабних навчань».

 

   П.Бровко

О. Хоренжій

  288-04-33

 

 

Додаток №3

до Положення про функціональну

 підсистему “Освіта і наука України”

 

 

П Е Р Е Л І К

категорій осіб керівного складу цивільного захисту,

інших  посадових осіб керівного складу і фахівців функціональної підсистеми, які підлягають навчанню у cфері цивільного захисту

 

1.  Особи керівного складу цивільного захисту

 

     Начальники (заступники начальників) цивільного

захисту - керівники центральних і місцевих органів

 виконавчої влади, підприємств, установ, організацій           один раз

та навчальних закладів незалежно від форм власності          на  5  років

 

     Начальники (заступники начальників) спеціалізованих

служб цивільного захисту центральних і місцевих органів

виконавчої влади, підприємств, установ, організацій та

закладів освіти незалежно від форм власності                          ___ “  ___

 

     Посадові особи місцевих органів виконавчої влади,

працівники підприємств, установ та організацій, які входять

до складу евакуаційних комісій та їх підрозділів                      ___  “  ___

 

     Керівники структурних підрозділів (департаментів,

управлінь, відділів, секторів) центральних і місцевих органів

виконавчої влади, які здійснюють у межах законодавства

державне управління у сфері захисту учасників навчально -

виховного процесу і працівників галузі від факторів уражен-

ня надзвичайних ситуацій                                                             ___  “  ___

 

   

 

 

 

 Керівники груп управління комплексними об’єктовими

навчаннями, тренуваннями  з відпрацюванням дій за планами      один раз цивільного захисту об’єктів                                                                  на  3  роки

 

     Керівний та начальницький склад невоєнізованих формувань

цивільного захисту об’єктів функціональної підсистеми           ___  “  ___

 

     Працівники диспетчерських служб центральних і місцевих

органів виконавчої влади, державних підприємств, установ,

організацій та об’єктів підвищеної небезпеки                              ___  “  ___

 

2.   Фахівці, на яких розповсюджуєтьбся дія законів України

щодо цивільного захисту

     Оперативний склад об’єктових та фахівці інших аварійно-

рятувальних служб і невоєнізованих формувань цивільного

захисту, які залучаються для організації та проведення робіт

з дегазації, дезактивації території, об’єктів та хіміко - дозимет-    один раз

ричного контролю                                                                             на  3  роки

 

     Науково-педагогічні та педагогічні працівники - викладачі

нормативних дисциплін “Цивільна оборона”, “Безпека життє-

діяльності людини”, “Основи медичних знань”, викладачі до-

призовної підготовки юнаків та вчителі з основ безпеки життє-    один раз

діяльності людини                                                                            на  5  років

 

     Керівники навчальних груп з підготовки постійного складу

працівників органів управління освітою всіх адміністративних

рівнів, навчальних закладів, установ, організацій та підприємств  один раз

галузі з питань захисту і дій у надзвичайних ситуаціях                на  3  роки

 

Додаток № 4

до Положення  про функціональну

підсистему “Освіта і наука України”

 

 

ФУНКЦІОНАЛЬНІ  ОБОВ’ЯЗКИ

начальника цивільного захисту об’єкта галузі

 

Начальником цивільного захисту структурного підрозділу функціональної підсистеми - об’єкта цивільного захисту галузі є його керівник. Він несе особисту відповідальність за постійну готовність об’єкта до сталого функціонування в умовах надзвичайної ситуації (надзвичайного стану), за забезпеченість засобами колективного і індивідуального захисту, приладами радіаційної і хімічної розвідки та контролю, військово-технічним майном учасників навчально-виховного процесу і працівників галузі, а також за їх підготовку до захисту та дій у надзвичайних ситуаціях.

На начальника цивільного захисту об’єкта, у відповідності до чинного законодавства щодо цивільного захисту, покладається прийняття  обґрунтованого рішення  на:

розробку плану цивільного захисту об’єкта та введення його в дію встановленим порядком;

організацію управління цивільним захистом, здійснення  в установленому порядку оповіщення про загрозу та виникнення надзвичайної ситуації, інформацію особового складу про характер розвитку надзвичайної ситуації і вжитих заходах, взаємодію з потенційно небезпечними об’єктами та місцевими органами державної адміністрації;

створення об’єктових служб і формувань цивільного захисту, укомплектування їх особовим складом, оснащення спеціальною технікою, приладами і військово-технічним майном;

забезпечення завчасного вжитку заходів цивільного захисту, що потребують капітальних вкладень, будівництва захисних споруд і утримання їх в постійній готовності до використання за призначенням;

накопичення, зберігання, підтримання в готовності до видачі засобів індивідуального захисту, приладів і спеціального воєнно-технічного майна цивільного захисту;

організацію і проведення в установленому порядку евакуаційних заходів, своєчасну підготовку бази для розміщення в заміській зоні людей, матеріально-технічних засобів і майна, що підлягають евакуації згідно з планом цивільного захисту об’єкта;

забезпечення в установленому порядку людей в захисних спорудах продуктами харчування, водою, засобами медичного захисту та іншими елементами життєзабезпечення;

проведення заходів захисту продовольства, води, джерел водопостачання, що є на об’єкті, від радіоактивного, хімічного та бактеріологічного (біологічного) зараження;

підготовку керівного складу, штабу, об’єктових служб і формувань цивільного захисту, а також працівників, які не входять до складу формувань, до захисту та дій в надзвичайних ситуаціях;

проведення рятувальних та інших невідкладних робіт на об’єкті.

Начальник цивільного захисту здійснює керівництво цивільним захистом об’єкта через штаб цивільного захисту.

 

Д о д а т о к № 5

до Положення  про функціональну

 підсистему “Освіта і наука України”

 

ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОБОВ’ЯЗКИ

начальника штабу цивільного захисту об’єкта галузі

 

            Начальником штабу цивільного захисту структурного підрозділу функціональної підсистеми-об’єкта галузі є перший заступник його керівника.  У крайній необхідності начальник штабу може віддавати розпорядження з питань цивільного захисту від імені начальника цивільного захисту підпорядкованим йому посадовим особам, з обов’язковим і негайним інформуванням начальника цивільного захисту про віддані розпорядження.

Начальник штабу відповідає за організацію своєчасного планування підготовки цивільного захисту, контролює  виконання  планових і поточних завдань цивільного захисту, організацію перевірки (вивчення ) стану цивільного захисту в структурних підрозділах об’єкта, своєчасне доведення до виконавців рішень начальника цивільного захисту об’єкта та контроль їх виконання.

На начальника штабу  цивільного захисту об’єкта покладаються:

Організація і контроль виконання рішень начальника цивільного захисту щодо всебічної підготовки об’єкта до захисту і дій в надзвичайних ситуаціях;

організація розробки та щорічного коректування плану цивільного захисту об’єкта, перспективного і поточного планування заходів цивільного захисту і контролю за їх виконанням;

підготовка пропозицій начальнику цивільного захисту щодо всебічної підготовки об’єкта до захисту та дій в надзвичайних ситуаціях і окремо - щодо комплектування об’єктових служб і формувань особовим складом та забезпечення їх відповідними технічними засобами і майном;

планування і організація підготовки служб і формувань цивільного захисту, учасників навчально-виховного процесу і працівників галузі, які не входять до складу формувань до захисту і дій в надзвичайних ситуаціях

організація і забезпечення сталого управління цивільним захистом об’єкта, безперервної роботи системи зв’язку, оповіщення, інформування особового складу і взаємодії з місцевими органами державної адміністрації і потенційно небезпечними об’єктами;

контроль за створенням на об’єкті фонду захисних споруд для найбільшої навчально-виробничої зміни і захищених пунктів управління на місці постійної дислокації і в заміській зоні, за підтриманням їх у постійній готовності до використання за призначенням;

планування і контроль виконання заходів, які спрямовані на підвищення стійкості функціонування об’єкта в умовах надзвичайної ситуації (надзвичайного стану);

вивчення, узагальнення та розповсюдження позитивного досвіду підготовки особового складу структурних підрозділів, служб і невоєнізованих формувань цивільного захисту об’єкта до захисту та дій у надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часу;

організація спостереження, розвідки, узагальнення даних обстановки та підготовка пропозицій начальнику цивільного захисту об’єкта для прийняття рішення на проведення евакуації, рятувальних та інших невідкладних робіт;

організація  пропаганди знань, популяризація умінь та навичок з питань цивільного захисту шляхом створення класів, куточків, фотовітрин, виставок, проведення оглядів навчально-матеріальної бази та змагань за нормативами і питаннями дій в умовах надзвичайних ситуацій.

 

Д о д а т о к № 6

до Положення про функціональну

підсистему “Освіта і наука України”

 

ПЛАН  РЕАГУВАННЯ

на загрозу та виникнення  надзвичайних ситуацій

техногенного та природного характеру  об’єкта

(Варіантна схема)

 

1.  Стисла характеристика об’єкта. Особливості, що впливають на організацію та ведення цивільного захисту:

територія розташування  об’єкта, його навчально-виробничі складові;

мережі енерго-, тепло-, водопостачання, транспорту, зв’язку, шляхів під’їзду тощо;

забезпеченість засобами індивідуального та колективного захисту;

організація  формувань і служб цивільного захисту;

фактори, що негативно впливають на організацію та проведення заходів захисту учасників навчально-виховного процесу і працівників галузі.

2.  Стислі висновки з оцінки можливої обстановки, що може скластися під час загрози та виникнення  надзвичайних ситуацій:

аналіз особливостей функціонування власне об’єкту та подій техногенного та природного походження, що характерні для даного регіону;

події, що можуть мати місце на території об’єкту;

події, що можуть мати місце ззовні території об’єкту;

прогноз можливої обстановки в разі катастроф і аварій з викидом радіаційних і хімічно-небезпечних речовин (хімічне зараження, радіаційне забруднення, аварії на зовнішніх мережах електро-, водо-, газо- та каналізації, пожежі та вибухи з  подальшим горінням).

 

3.  Порядок виконання заходів та дій при загрозі та виникненні надзвичайних ситуацій

3.1.  При загрозі виникнення надзвичайних ситуацій проводяться:

збір керівного складу та організація чергування відповідальних осіб;

уточнення порядку оповіщення та інформування учасників навчально-виховного процесу та працівників галузі;

уточнення порядку дій учасників навчально-виховного процесу і працівників галузі у разі виникнення надзвичайної ситуації;

організація отримання від підпорядкованих структур, взаємодіючих установ, організацій, підприємств та місцевого штабу з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення інформації про обстановку і характер можливої надзвичайної ситуації;

уточнення розрахунків по видах захисту учасників навчально-виховного процесу та працівників галузі;

приведення у готовність евакуаційних  органів, служб і формувань цивільного захисту об’єкта;

проведення організаційних, технічних, інженерних та інших заходів щодо підвищення стійкості роботи об’єкта та недопущення необгрунтованих матеріальних збитків у разі виникнення надзвичайної ситуації;

уточнення порядку управління та взаємодії у разі виникнення надзвичайної ситуації.

3.2.  При виникненні надзвичайної ситуації проводяться:

оповіщення, збір керівного складу та перехід на цілодобовий режим роботи;

оповіщення учасників навчально-виховного процесу та працівників галузі;

проведення заходів негайного захисту учасників навчально-виховного процесу з одночасним залученням служб і формувань цивільного захисту об’єкта  до проведення рятувальних та інших невідкладних робіт;

постійне інформування місцевих органів державної виконавчої влади про обстановку, прийняті рішення та хід виконання заходів (робіт).

 

4.  Сили, що залучаються для проведення заходів (робіт) у разі загрози та виникнення  надзвичайної ситуації

У разі загрози та виникнення надзвичайної ситуації для проведення заходів цивільного захисту на об’єкті планується залучити як власні сили так і сили місцевого підпорядкування:

які служби і формування цивільного захисту створені на об’єкті;

строки готовності формувань до дій;

склад формувань, їх оснащення засобами індивідуального захисту, приладами, технічними засобами для виконання рятувальних та інших невідкладних робіт,

які сили місцевого підпорядкування залучаються для рятування потерпілих, надання їм першої медичної допомоги, гасіння пожеж, виконання робіт дегазації, дезактивації, санітарної обробки тощо.

 

5.  Організація забезпечення заходів і дій сил, що залучаються до ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій

Забезпечення заходів і дій сил, що залучаються до ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій включає:

протирадіаційне та протихімічне забезпечення;

медичне забезпечення;

транспортне забезпечення;

протипожежне забезпечення;

матеріальне забезпечення.

 

6.  Організація управління та взаємодії

Управління заходами та діями сил цивільного захисту у разі загрози виникнення надзвичайної ситуації здійснюється з пункту управління (приміщення, де розміщується робоча група та особовий склад комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій об’єкта).

6.1.  З отриманням повідомлення про загрозу виникнення надзвичайної ситуації:

До “Ч” + 0.40 (2.00) - приводиться у готовність система управління:

оповіщається та збирається робоча група та особовий склад комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій (далі - комісія), склад евакуаційної комісії;

перевіряється зв’язок управління та взаємодії;

організується цілодобове чергування відповідальних осіб з числа керівного складу об’єкта та чергових змін робочої групи комісії;

уточняються: порядок управління та взаємодії при виникненні надзвичайної ситуації; порядок захисту учасників навчально-виховного процесу та працівників

галузі; наявнісь, ступінь готовності та оснащення служб і невоєнізованих формувань цивільного захисту об’єкта; обсяги та порядок забезпечення  заходів та дій сил цивільного захисту об’єкта; порядок приведення у готовність евакоорганів та проведення евакуації учасників навчально-виховного процесу та працівників галузі.

Управління заходами та діями сил цивільного захисту об’єкта при виникненні надзвичайної ситуації зовнішнього походження здійснюється з пункту управління, що розгортається в адміністративному будинку об’єкта.

6.2.  З отриманням повідомлення про виникнення надзвичайної ситуації:

До “Ч” + 0.40 (2.00) згідно з Планом дій оповіщаються і збираються учасники навчально-виховного процесу і працівники галузі; вживаються заходи щодо їх захисту, організується проведення рятувальних та інших невідкладних робіт, вводиться цілодобове чергування  осіб з числа керівного складу об’єкта, встановлюється  взаємодія з відповідними органами місцевої державної адміністрації, надається інформація місцевим органам з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення, а також вищестоящому органу управління у порядку підпорядкування про характер надзвичайної ситуації, прийняті рішення і хід виконання  вжитих заходів.

 

7.  Організація зв’язку управління, оповіщення і взаємодії

Зв’язок управління, оповіщення та взаємодії організується з використанням  радіо, мереж телефонного зв’язку міської та міжміської АТС, системи гучномовного зв’язку і включенням електросирен на об’єкті, передачі відповідних сигналів і повідомлень по системі радіомовлення і телебачення на місцевому і регіональному рівнях.

До плану реагування на надзвичайну ситуацію додаються необхідні схеми, плани-календарі дій органів управління, формувань цивільного захисту і структурних  підрозділів об’єкта, розрахунки і довідкові дані.

 

Навчально-методичний центр цивільного захисту та безпеки

життєдіяльності Хмельницької області

 

 

 

 

 

 

 

Захист дітей від шкідливого впливу

навколишнього середовища

(Рекомендації батькам та дітям)

методичний посібник

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

м. Хмельницький

2012 рік.

 

 

      Методичний посібник підготовлено педагогічним колективом Навча­льно-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Хмельницької області під керівництвом начальника Центру полковника Закреницького А.А.

 

 

Метою створення посібника є:

 

-     ознайомлення читачів з основними видами небезпек, що можуть загрожувати дитині та шляхів їх попередження і подолання,

-     з правилами поведінки по збереженню життя і здоров’я,

-     з правилами надання першої медичної допомоги постраждалим.

 

 

 

 

 

Посібник розглянуто і затверджено на методичній нараді Навчально-мето­дичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Хмельниць­кої області і пропонується використовувати в якості порадника.

Комп`ютерний набір: Вдовиченко Г.В.

Вступ

Таким уже створений наш світ, що всі живі організми природи повинні все своє життя дбати про особисту безпеку. Крім того, вони ще повинні дбати про безпеку тих, кого народили на цей світ. Людина – вінець природи, проте й вона підвладна всім небезпекам навколишнього світу та тим, які створила для себе сама: зброя, хімічні сполуки, наркотики, транспорт тощо.

         Жодне з існуючих суспільств не змогло повністю ліквідувати загрози для життя і здоров’я людини. В сучасних умовах особливого значення набуває про­блема особистої безпеки дитини, тому що через незахищеність дитини перед при­родним, техногенним і соціальним оточенням потенційні загрози легко стають ре­альністю. До цього можна також додати повну відсутність у юних громадян жит­тєвого досвіду. Саме тому всім нам, дорослим, необхідно максимально викорис­тати свій досвід, знання та доступні засоби для вирішення проблеми особистої безпеки дитини.

        

Безпека дітей.

Саме коштовне, що може бути в людини - його діти. Це не гарна фраза, а сутність життя.

Починаючи з того моменту, як дитина починає ходити, вона оточена небез­пеками. Завданням батьків і вихователів є усунення всіх джерел небезпеки, а також створення необхідного для нор­мального розвитку дитини вільного простору пересування без обмеження допитливості (для її віку) та  інтересу до того, що її оточує. Однак необхідно уникати необґрунтованих мір безпеки, тому що це може негативно вплинути на ваших ді­тей і зробити їх невпевненими, нездатними переборювати навіть незначні труднощі. Але не потрібно надавати їм і зайву самостійність, тому що дитина,  залишена без до­гляду, більшою мірою піддана небезпечним подіям. Улаштовуйтеся так, щоб за­безпечити найбільшу безпеку дітям, якщо є можливість - то у чистому, спокійному районі, близько від школи, дитячого садочку, щоб був ізольований від вулиці двір.

Розглянемо деякі небезпеки, що можуть загрожувати дитині:

·                    Важкі предмети, які можуть упасти з полиці.

·                    Гострі предмети.

·                    Грубо оброблене дерево.

·                    Електричний струм.

·                    Елементи живлення (“батарейки”, акумулятори).

·                    Газові плити.

·                    Небезпечні рідини: окріп, оцет, одеколон, спиртне, отрути, кислоти, луги, розчинники.

·                    Водойми: можна потонути, при пірнанні можна наткнутися на гострий пред­мет.

·                    Лід на водоймах: можна провалитися; можна потрапити в непомітну ополо­нку.

·                    Лід на доріжках: можна підсковзнутися.

·                    Будівництво: ями, гострі предмети, будівельні машини, не обгороджені площа­дки на висоті.

·                    Дах: можна впасти.

·                    Собаки: можуть злякати, покусати, заразити сказом й іншими хворобами.

·                    Саморобна зброя: рогатки, луки, самостріли й ін.

·                    Вікно, балкон: можна випасти.

·                    Викрадачі дітей.

·                    Автомобільна дорога.

·                    Автомобіль, що маневрує у дворі.

·                    Залізниця : вихор від поїзда може збити з ніг.

·                    Крута гірка.

·                    Люк на тротуарі.

·                    Яма підвального вікна.

·                    Юрба, у лісі – можна заблукати.

 

Особливі небезпеки для самих маленьких.

ü                Маленькі предмети можуть бути проковтнуті дитиною.

ü                Мотузка, великий шматок тканини: дитина може заплутатися й задихнутися.

ü                Гострий або твердий край ліжка, іграшка із твердою гранню або штирем.

ü                Пластиковий мішок: дитина може надягти його на голову й задихнутися.

ü                Нова їжа може викликати алергію. Давайте пробувати новий продукт у невели­кій кількості.

ü                Небезпечні гучні метушливі ігри: діти збуджуються, перестають зважати на небезпеку.

 

Навчання.

Розповідайте дитині про небезпечні речі, про те, від чого буває боляче. Тільки не треба страшних розповідей перед сном. Діти звичайно бояться Бабу Ягу. Поясніть, що Баба Яга може сидіти в будь-якому підвалі й у будь-якому люку.

Природно, дитині треба психологічно підготуватись до самостійних прогу­лянок. Лялька, з якою вона грає, допоможе вам моделювати проблемні ситуації, що можуть очікувати малюка на вулиці.

Важливо, щоб дитина у цих сценках говорила про себе в третій особі (не «я пішов», а «Сашко пішов»). У такий спосіб дитина злегка відстороняється від пер­сонажа й може оцінювати його вчинки з боку, але не перестає усвідомлювати, що герой - вона сама, і все, що відбувається у грі, їй особливо близько.

 

Розглянемо можливі небезпеки, що  підстерігають дітей у домашній об­становці.

 

На кухні

     Кухня - найнебезпечніше місце для дітей. Виконуючи нижчеперелічені поради, ви зможете вберегти їх від різних подій:

·          каструлі на плиті повинні бути розставлені таким чином, щоб самі більші з них перебували на максимальному віддаленні від краю плити;

·          уважно стежте за процесом закипання, не допускайте, щоб рідина вихлюпувалася з каструль, вона може залити  вогонь конфорок, а жирні рідини (масла) навпаки, мо­жуть самозапалюватися;

·          оскільки дітям подобається торкати газові вимикачі, подача газу до плити повинна бути припинена, коли вона не використовується за призначенням. При досягненні ді­тьми свідомого віку необхідно пояснити їм, чому не можна вертіти вимикачі плити. Не допускайте їхніх ігор із плитою в надії на те, що ви припинили подачу газу. Досить помилитися всього один раз, щоб дитина, що звикла грати з вимика­чами, могла отруїтися. Окрім того дитина може обпектися, доторкнувшись до га­рячого скла духовки;

·          домашні хімікати також становлять потенційну небезпеку для дітей; необхідно знати рівень токсичності тих хімікатів, які ви використовуєте, і вибирати, по мож­ливості, найменш шкідливі. Ці речовини повинні бути зібрані разом і закриті у не­доступному для дітей місці.

·          фарби, скипидар, бензин, технічні мастила й інші подібні продукти повинні збе­рігатися в спеціальних шафах, які краще замикати на ключ;

·          особливі запобіжні заходи необхідні для зберігання засобів проти мишей, ко­мах, грибків, бур'янів і т.п.;

·          ніколи не залишайте в доступному місці токсичні матеріали, алкогольні напої або ліки: для дитини досить миті, щоб до них добратися;

·          непотрібні небезпечні предмети повинні бути прибрані з кухні; на нижніх пол­ицях можна залишати лише безпечні для дитини предмети;

·          особливу увагу варто приділити ящику зі столовими приладами: ножами, видел­ками, ножицями й іншими ріжучими й колючими предметами; необхідно знайти для нього місце, недосяжне для малят; коли вони будуть доросліше, можна пояснити призначення цих предметів й їхню небезпеку;

·          не залишайте в розетках вилки електроприладів, особливо міксерів, кавомо­лок, м'ясорубок; праска також не повинна залишатися доступною для дітей;

·          встановіть автоматичні пробки.

 

У вітальні

     У цій кімнаті дитина проводить більшу частину часу, тому варто видалити з меблів тендітні або небезпечні предмети обстановки, щоб не було необхідності постійно стежити за дитиною і постійно їй щось забороняти. Дитина має право на деяку волю й автономність, щоб гармонічно розвиватися.

     Кути меблів є основною причиною синців і шишок, тому добре б закрити їх по­ролоном на клейкій стрічці.

     Не залишайте дитину одну перед незахищеним каміном: може вискочити  іско­рка й підпалити килим або навіть одяг дитини (причому, одяг, зроблений із синте­тичного матеріалу, загоряється набагато швидше ніж зроблений із натурального). Можна навчити дітей користуватися сірниками, але робити це вони повинні лише в присутності дорослих. Запам'ятайте:

ü           алкоголь, сигарети, запальнички й сірники повинні зберігатися недосяжними для дітей;

ü           попільниці повинні бути завжди очищеними, навіть маленький недопалок може викликати інтоксикацію;

ü           не залишайте в межах досяжності монетки, шпильки, кісточки від фруктів, цвяхи, гвинти, ґудзики які дитина може проковтнути або застромити в розетку, рот або ніс;

ü           під час обіду дитина може потягнути на себе скатертину, перекинути на себе крім порожнього посуду  також і тарілки з гарячою їжею;

ü           дитяче крісельце повинно мати тверду опору й забезпечуватися запобіжним ременем;

ü           гарна звичка - не залишати відкритих підвіс­них проводів, розеток. Краще прикріпити їх до стіни або провести за меблями;

ü           якщо в кімнаті є вітраж, то добре було б закрити його захисним папером або панеллю з фанери або полістиролу, замінити звичайне скло на зага­ртоване або армоване. Сучасна технологія  про­понує скло, що витримує удари й не розлітається у випадку ламання;

ü           відкриті вікна можуть бути джерелом небезпеки для дитини, тому не можна дозволяти дітям ставити стілець або табуретку й забиратися на підвіконня;

ü           деякі кімнатні й садові рослини (тюльпани й ін.) токсичні, тому їх варто три­мати вдалині від дітей;

ü           тераса, балкон, де діти грають, повинні мати гарні захисні ґрати, дуже високі й з вузькими прольотами;

ü           вогнепальна зброя (якщо вона є) повинна зберігатися вирядженою у метале­вій шафі (сейфі), закритій на ключ.

     Іграшки варто вибирати, виходячи із віку й ступеня розвитку дитини,  наголо­шуючи на іграшки освітнього характеру. Деякі іграшки покриваються  лаком на свинцевій основі - він токсичний; розбірні іграшки мають ріжучі  частини.

     Не даруйте небезпечних іграшок, багато іграшкових видів зброї краще не вико­ристовувати. Наприклад, кульки, потрапляючи у тверді предмети, відскакують у того, хто стріляв. Пістони розкидають навколо іскри, які можуть потрапити в очі. Небезпечні також луки, стріли й рогатки.

     Іграшки повинні перебувати на нижньому ярусі полиць для того, щоб дитина не вилазила за ними на висоту.

 

У спальні

     Ця кімната повинна бути добре освітлена й постійно провітрювана. Щоб уник­нути будь-якої можливої небезпеки для дитини, пам’ятайте:

ü           ліжко повинно мати грубий матрац і не занадто м'яку подушку;

ü           простирадло повинно бути добре натягнуте тасьмами, які проходячи під матрацом, закріплюють його краї;

ü           висота бар'єра ліжка повинна бути принаймні 50-60 см, а відстань між прутами не повинна перевищувати 7 см;

ü           ячейки сітки, що обрамляє манеж, не повинні бути ши­рше 3 см;

ü           не користуйтеся електропокривалами, електрообігріва­чами;

ü           не вішайте на шию дитини ланцюжки, мотузочки або слинявчики, особливо коли укладаєте дитину спати;

ü           мати, що годує, повинна бути уважна вночі, тому що по недогляду немовля може захлинутися. З міркувань гігієни й правильного виховання краще ніколи не класти дитину в постіль до батьків;

ü           скриньки, баули, комоди, шафи й т.д. повинні бути закриті на ключ;  заби­райте ключі із дверей щоб дитина не закрилася в кімнаті;

 

У ванній кімнаті

ü           не купайте дитину, якщо не пройшло 3-х годин від останнього прийому їжі;

ü           перш ніж опускати дитину у воду, спробуйте ліктем температуру води;

ü           не додавайте гарячої води, коли дитина вже у ванні;

ü           ніколи не віддаляйтеся, коли купаєте дитину;

ü           у ванній краще мати шафка, що закривається на ключ, або полицю, що перебуває досить високо, де зберігалися б  пред­мети особистої гігієни, миючі засоби, косметика,  аерозолі, пінцети, ножиці, шпильки й т.п.;

ü           засоби, що чистять, в основному є токсичними і їдкими, тому вони повинні перебувати в недоступному для дітей місці;

ü           ніколи не включайте фени, інші електроприлади у ванній кімнаті, тому що пові­тря, насичене паром, є провідником електроенергії;

ü           періодично перевіряйте роботу витяжної вентиляції;

ü           використовуйте неслизьке взуття, тому що можна одержати травму, упавши на мокрій підлозі;

ü           балончики дезодоранту можуть вибухнути, якщо вони перебувають поруч із теплом або вікном, звідки на них падають сонячні промені.

 

В інших приміщеннях

     Багато нещасних випадків відбувається з дітьми, що грають у місцях, які не пе­ребувають під спостереженням дорослих. Необхідно пам'ятати:

Ø           інструменти повинні зберігатися недосяжними для дітей:  цвяхи, молоток, свердла, пилка можуть стати небезпечними, якщо виявляться в руках дитини;

Ø           перед тим як дозволити дитині користуватися ліфтом само­стійно, добре б разом з дорослими дати йому можливість поуп­равляти ним; у якийсь момент зупините ліфт і навчите дитину як правильно користуватися екстреною допомогою і як поводитися, поки ліфт не відкриють.

Дошкільникам і молодшим школярам не слід їзди у ліфті без дорослих. Ні поодинці, ні зграйкою. Це надто небезпечно. Поясніть, що ліфт може застрягти, але в жахаючі подробиці вдаватися не варто. Якщо перестараєтеся, можете осе­лити в душі маляти страх.

Чи можна їздити в ліфті разом із чужими дорослими?

Правило тут просте: у ліфт входять тільки з добре знайомими людьми. З усіма іншими в жодному разі не можна.

Поради дитині як чемно відмовитись, якщо незнайома людина кличе її підня­тися разом у ліфті: «Мені невисоко... Спасибі, я пішки...». І більш тверде у відпо­відь на настирливі запрошення: «Мені мама не дозволяє...» Адже дуже часто діти погоджуються на щось сумнівне просто тому, що різко відмовити їм незручно, а як це зробити, не скривдивши дорослого, вони не знають;

Ø           кожен член родини, включаючи дітей, повинен знати, де є розподільники й крани перекриття газу, води, електроенергії й уміти відключати їх в екстреному випадку;

Ø           у коридорі повинно бути досить освітлення, щоб не вдарятися об кути та ме­блі, а також не кружляти по приміщенню із запаленою свічкою або сірником, ризикуючи викликати пожежу; варто підтримувати порядок у цьому приміщенні і звільнити його від непотрібних речей;

Ø           важливо мати завжди на очах список телефонних номерів різних аварійних служб, щоб їх міг викликати кожен, включаючи дітей.

 

Побутові електроприлади

     Побутова електротехніка дуже зручна, але може принести багато лих, якщо не дотримуватись мір безпеки при її установці й експлуатації.

     Якщо старий холодильник призначений на викид, зламайте замикаючий при­стрій, щоб діти, граючись, не захлопнулися  всередині нього.

     Необхідно, щоб телевізор був установлений у стійкій  ніші, а не на хибкому столику або візку. Телевізор ви­промінює радіацію, ступінь шкідливості якої усе ще по­вністю не визначений, тому варто триматися на достатній відстані від екрана, розмір якого не повинен бути надмі­рним. У зв'язку із цим краще обмежити дітям час перегляду телевізора або комп’ютерної гри.

     Більш корисно у виховному плані, якщо дитина відкриває для себе світ за до­помогою батьків і вихователів (різні ігри, читання книг і т.д.), чим з екрана телеві­зора чи комп’ютера.

 

На присадибній ділянці

     Ті, хто володіє присадибною ділянкою, присвячують велику частину вільного часу роботі на свіжому повітрі. Але необхідно пам'ятати про безпеку дітей:

·              електрична або бензинова косарка може бути небезпечною, не дозволяйте ді­тям грати з нею; перед тим як стригти траву, згребіть граблями камені, й все те, що може відлетіти, як куля, від обертових ножів косарки;

·              періодично стежте за місцями ігор дітей у саду: гойдалка, гірка, різні спорти­вні снаряди, вчасно проводьте їхній ремонт і профілактику;

·              дощова вода - гарне добриво для квітів, але стежте уважно за наповненою  ємні­стю,  що небезпечна для маленької дитини.

     Існує ряд садових рослин і квітів, які отруйні або настільки токсичні, що викли­кають отруєння. Більша частина потерпілих - діти, чиї батьки не знають про це.

     Дурман. Всі частини цієї рослини містять алкалоїд з нар­котичним ефектом: краще висмикнути його з коренем, благо його легко розпізнати по великим воронкоподібним квіткам.

     Рицина. Семена цього чагарнику білого і коричневого ко­льору в цяточку такі гарні, що можуть використовуватись  для намиста, пояса й т.д. Однак досить прожувати одне на­сіннячко, щоб одержати отруєння.

     Олеандр. Гілки, листя й квіти цієї рослини містять отруту.

     Беладона. Містить соланін - дуже отрутний навіть у невеликій кількості.

     Картопля. Крім бульби, всі інші частини, особливо паростки насіння, отруйні через вміст соланіну.

     Ревінь. Деякі частини цієї рослини містять щавлеву кислоту, що може викли­кати порушення роботи нирок.

     Бузина. Неспілі ягоди, гілки, листя викликають нудоту, блювоту й пронос. Зі  спілих ягід можна робити варення, а висушені квіти використовуються для готу­вання відвару.

     Дигіталіс (наперстянка). Із цієї рослини добувається речовина для лікування серцево-судинних захворювань. Квітки, листя й насіння можуть викликати отру­єння й порушення роботи серця.

     Конвалія. Ті ж ефекти й властивості, що в дигіталісу.

     Плющ, вовча ягода, лавр, рододендрон, азалія - рослини частково отруйні.

     Щоб запобігти випадкам отруєння треба:

·              знати отруйні рослини;

·              відучувати дітей їсти незнайомі ягоди й класти всі підряд у рот;

·              постійно доглядати за самими маленькими.

     Коли виникає підозра на отруєння отрутами рослинного походження, відведіть дитину до лікаря, точно вказавши тип рослини, що за вашим припущенням  з'яви­лася причиною розладу, а ще краще - покажіть лікареві її зразок.

     Для очищення рослин від паразитів застосовуються протигрибкові й дезінфек­ційні речовини високої токсичності. Не  допускайте, щоб діти грали біля обробле­них у такий спосіб рослин.

     Треба знати, що для обробки рослин від шкідливих комах є спеціальні  розчини  з рослин і трав, які містять отруйні речовини в малій кількості або не містять зо­всім.

     Пам’ятайте:

Ø           перед тим як з'їсти фрукт, необхідно помити його;

Ø           треба мити руки й після того, як ви торкалися рослини. Взагалі часто мити руки - гарна звичка. Навчите цьому дітей.

 

Свійські тварини

     Відносини, які можуть зав'язувати діти зі свійськими тваринами, безумовно га­рні з погляду виховання. Зазвичай свійські тварини слухняні і грають з дітьми, на­віть приймаючи від них маленькі образи, однак потрібно бути обережними із со­баками тих порід, які відомі своєю агресивністю - це неапольський сторожовий пес, дог, доберман, бультер'єр і деякі інші.

     Кішки можуть подряпати і занести в ранку інфекцію. Були випадки, коли кішка позбавляла дитину ока. Інша небезпека - передача людині різних типів інфекцій через вовну свійських тварин. Тварини не повинні спати в ліжку або в кімнаті ди­тини. Їх треба часто й ретельно мити, періодично показувати ветеринарові, робити їм необхідні щеплення. Найбільш відомі інфекції, які передаються від собак і кішок - це сказ і короста.

     Через подряпину, зроблену собакою або кішкою, також може передатися пра­вець. Особливо ця небезпека загрожує вагітним жінкам.

 

Ризикований досвід.

Обварювання окропом, опік від розпеченого предмета, по­різи, уколи, удари електричним струмом, падіння з дерева й інші травми - неминучі події, єдиний шлях до пізнання небезпек.

         Задоволення небезпечної цікавості треба провести по мож­ливості під наглядом батьків. От ризиковані предмети й дії, ін­терес до яких дитина повинна задовольнити під наглядом бать­ків:

·                    сірники, свічка, багаття, петарди, бензин;

·                    ніж, лезо для гоління;

·                    рогатка, лук, фехтування, метання ножа;

·                    горілка, цигарки;

 

ДИТИНА НА ВУЛИЦІ

Вулиця великого міста не дуже пристосо­вана навіть для дорослої людини. Дитина, що опи­нилася тут наодинці, майже автоматично може вважатися в стані екстремальної ситуації.

 

Дорожньо-транспортні випадки.

Це найчастіша причина загибелі дітей на ву­лицях, а травми в наслідок ДТП - найважчі. Осо­бистий досвід, на який опирається дитина, ніколи не скаже йому, що гальмівний шлях машини при швидкості 60 км. год - більше 15 метрів. Особли­вості дитячої психіки - наприклад, фрагментарність уваги, тобто фіксація уваги на одному предметі (інші дитина вже не бачить) - збільшують його незахищеність.

Відпускаючи дитину на вулицю, треба підготувати її до взаємин з містом, але при цьому розуміти, що вся наука зійде на внівець в ту хвилину, коли мама сама переведе її через дорогу на червоне світло.

 

Багаття – це спокуса, якої не вдається уникнути жод­ній дитині. Занадто захоплююче діє на нас древня сти­хія. Тому намагайтеся потихеньку ознайомити дітей з технікою безпеки.

Нехай засвоїть хоча б кілька найважливіших пра­вил:

ü           не підходити занадто близько до вогню – інакше на тіло або на одяг можуть потрапити іскри;

ü           не палити багаття біля автомашин або будинків, стогів сіна – це чревате вели­кою пожежею;

ü           не кидати в багаття ніяких сторонніх предметів, особливо вибухонебезпеч­них, аерозольних або скляних пляшок. У них можуть виявитися залишки бен­зину, гасу, лаків, вогненебезпечних фарб;

ü           не розпалювати багаття бензином.

 

У дворі ростуть дерева, на які так хочеться залізти.

Отут ситуація знов-таки двоїста. Застерігати дитину від падіння, звичайно, потрібно, але запобігти його спробам залізти на дерево не можна. Все залежить від віку та темпераменту. Трирічних дітей ще не тягне осідлати тополя або клени, що ростуть у вас під вікнами. А от тим, хто старше, дуже хочеться пограти в Тарзана. Та і який це хлопчисько, зрештою, якщо він на­віть на дерево піднятися не може?

Так що краще заздалегідь навчити його (або її – інші дівчиська хлопчиську за пояс заткнуть!) лазить по деревах. Природно, це краще робити чоловікам. Головні рекомендації отут такі:

ü           перш ніж обпертися на гілку всією вагою, потрібно спробувати,  чи витримає вона тебе;

ü           необхідно остерігатися сухих гілок;

ü           коли лізеш нагору або, навпаки, спускаєшся, необхідно завжди опиратися на три точки (наприклад, на дві руки й ногу), тоді не так легко зірватися.

Не можна забувати про дахи й горища. На ці місця ва­рто накласти табу.

Перш ніж ви вперше випустите дитину саму на вулицю, підніміться на останній поверх і подивіться, чи перекритий у вас вихід на горище.

 

Різні травми.

Близько 70 відсотків вуличних травм трапляються по дорозі додому зі школи. Зрозуміло чому: дорогу після занять хлопці вважають початком відпочи­нку. Щоб ввести цей відпочинок у розумні рамки, треба або зустрічати дитину, або строго визначити час і маршрут до будинку: нікуди не звертати, не грати й т.п. Як і в будинку, травми на вулиці відбуваються в основному че­рез різні падіння. Це важливо мати на увазі, тому що прави­льно падати можна навчити - як це робить, наприклад, тре­нер з волейболу чи боротьбі на першому ж занятті.

Спортивні заняття допомагають знизити небезпеку травмування й у ще одній традиційній ситуації - хлоп'ячій бійці. До речі, тут треба звернути увагу на можливі наслідки ударів (особливо предметами). Батьки, наприклад, повинні пояснити дитині, що тільки в кіно після удару залізним прутом людина залишається здоровою і весе­лою.

Якщо ви хочете впливати на безпеку вашої дитини, треба знати коло її спіл­кування (обов'язково - телефони друзів й імена їхніх батьків) і місця, де дитина може виявитися. Неприпустимо, щоб це було будівництво, пустир, старий буди­нок, підвал, горище, колодязі підземних комунікацій т.п.

 

Ставки, канали, пляжі, котловани й рови з во­дою.

У воді дитина повинна бути тільки в супро­воді дорослого. Треба мати на увазі, що щороку діти тонуть не тільки в річках або ставках, але й у рі­зних ямах, будівельних котлованах і навіть у боч­ках. З перших років життя дитина повинна уміти поводитися  у воді й навчитися плавати.

 

Незнайомі люди.

Ця тема, мабуть, найбільше хвилює батьків. Як застерегти дитину й у той же час не посіяти в її душі зайвої підозрілості, недовіри до людей взагалі?

Намагайтеся пояснити дитині, що майже ніхто з дорослих, які можуть заго­ворити з ним у дворі, не хочуть їй зла. «Поганих» взагалі дуже мало. Але про всяк випадок ні з ким із незнайомців нікуди ходити не треба.

Знов-таки не давайтеся до подробиць, розповідаючи, що саме можуть зро­бити з дитиною «погані дядьки й тітки». Але що це дуже страшно, сказати треба. Особливо якщо дитина по натурі така, що цікавиться, свавільна або зайво довір­лива.

Причому не обмежуйтеся загальними словами. Обрисуйте конкретні ситуації чим дорослі можуть приманювати дитину:

·              пригостити;

·              пообіцяти показати щенят, кошенят або інших свійських тварин;

·              пропозицією подивитися мультики або пограти на комп'ютері;

·              посилання на батьків («мама потрапила в лікарню, по­їдемо до неї»).

         Скажіть дитині, щоб вона не починала довгі переговори з такими людьми, а говорила: “Мені пора”, “Вибачте, ні” або “Вибачте, я не знаю”, і відразу ж ішла додому або відходила убік до друзів, дорослих зі свого під'їзду. Не лінуйтеся повто­рювати напуття: «Ні з ким нікуди не ходи». Ця формула пови­нна міцно застрягти в голові дитини.

Що стосується відходу знадвору, то отут, принаймні, у перші кілька років повинно діяти залізне правило: знадвору йти не можна. Так само як не можна заходити додому до друзів, не сповістивши вас. Навіть на хви­линку!

За порушення цих заборон треба надовго (мінімум на тиждень) позбавляти дитину права самостійних прогулянок. Якщо ви не хочете через кілька років, коли син або дочка стануть підлітками, божеволіти, чекаючи їх по ночах, необхідно з дитинства привчити їх до того, що ви завжди повинні знати, де вони й з ким.

Пам’ятайте: будь-які потурання в даному питанні чреваті досить серйозними наслідками.

З раннього дитинства дитина повинна знати, що люди бувають різні і мати справу можна лише з тими, кого добре знаєш. Поліція багатьох країн вважає обо­в'язковим для будь-якої дитини закон чотирьох "ні":

·      ніколи не розмовляй з незнайомцем;

·      ніколи не сідай у машину до незнайомця;

·      ніколи не грай по дорозі зі школи додому;

·      ніколи не гуляй з настанням темряви.

Дуже важливо пояснити, що незнайомець - це будь-яка особа, яку не знає сама дитина. Незнайомець може назвати її по імені, сказати, що прийшов на про­хання мами. Але якщо людина дитині незнайома, вона повинна на всі пропозиції відмовляти а у випадку небезпеки кричати: "Я його не знаю!" Батькам необхідно пояснити дитині, що ніколи і ні за яких умов вони не надішлють за нею у школу, додому або у двір незнайому їй людину. Якщо така людина підійде, ким би вона не назвалася, треба негайно бігти в людне місце, подзвонити батькам або звернутися до міліціонера.

Дуже часто гарне виховання заважає дітям діяти рішуче у хвилину небез­пеки. Тому в поняття гарного виховання повинна входити й розмова з дитиною, де ви поясните їй, що не будете сердитися, якщо вона почне грубити, брехати, го­лосно кричати, битися й кусатися, коли до неї стане приставати незнайома людина. Поясните дитині доросле поняття "право на необхідну оборону".

Навчить дитину не довіряти на вулиці ні жінкам, ні одноліткам, ні навіть тим, хто молодше її. Не тільки тому, що часом саме вони заманюють жертву в машину до дорослих зловмисників, але й через "дитячий рекет", бійки і т.д. Хлоп­чикові треба пояснити, що на його бажанні бути сміливим хтось може зіграти, і потрібно бути сміливим, але не дурним. А будь-яка річ, що у нього хочуть відняти, коштує менше його здоров'я й життя, і ви не будете на нього сердитися.

Час, коли дитина почне сама ходити зі школи додому, потрібно максима­льно відтягувати. А коли це буде вже неминуче, навчитеь дотримуватись простих мір обережності - таких, як: ходити тільки групою або вдвох, по дорозі ніде не зу­пинятися, ходити завжди тим самим маршрутом, а повернувшись додому, відразу подзвонити мамі або татові на роботу.

Якщо у дитини свій ключ від квартири, ніколи не ві­шайте його їй на шию, перевірте, чи не забуде вона ключі у дверях, у поштовій скриньці, у кишені пальто. Кращий варі­ант - залишати ключ у когось із сусідів, тому що тут з'явля­ється додатковий контроль.

Залишившись наодинці у квартирі, дитина повинна знати, що двері завжди потрібно закрити не тільки на замок, але й на засувку або ланцюжок. Так само, як і на вулиці з незнайомцем, дитина не повинна вступати в розмови з кимсь через двері. У відповідь на прохання від­крити, дати склянку води, допомогти сусідові або мамі, перевірити світло і на все інше дитина може відповісти тільки: "Зараз я подзвоню сусідові, він вийде й до­поможе вам" або "Зараз я подзвоню в міліцію, вони приїдуть й усе вирішать". По­ясніть дитині, що справжній міліціонер, листоноша, працівник комунальної слу­жби в жодному випадку не буде вимагати відчинити двері, якщо в квартирі немає дорослих. Поясніть дитині, що не можна відкривати нікому двері у квартиру, що в тата й мами є власні ключі. Дитина повинна розуміти, що й вона ні під яким при­водом не може виходити із квартири, звідки зловмисник може викликати її по телефону.

У квартирі біля телефону (або на самому апараті) повинні бути номера те­лефонів сусідів, робочі телефони батьків й інших близьких родичів (особливо тих, хто працює або мешкає поруч), телефон найближчого відділення міліції і екстре­мальних служб міста - 01, 02, 03, 04, 086. Досвід показує, що в напруженій обста­новці навіть дорослі не щораз можуть згадати ці телефони.

Щоб викликати міліцію або пожежних, треба знати свою адресу. Вивчити її з дитиною треба від­разу, як тільки вона навчиться говорити - одночасно зі своїм ім'ям, прізвищем і телефоном батьків. З перших років життя дитині треба пояснити, що якщо вона загубиться або виявиться в складній си­туації, то може попросити допомоги, але не в кож­ного зустрічного.

Поясните, як виглядає міліціонер, військовий, касир або продавець у вели­кому магазині, адміністратор у готелі, кінотеатрі або театрі. Дитина повинна запа­м'ятати, що ці люди в місті як би чергові. Важливо показати особливості уніфо­рми, щоб дитина не приймала, наприклад, за міліціонера першого ж чоловіка в кашкеті. Покажіть, як виглядає міліцейська машина, де у вашому районі знаходиться відді­лення міліції. Скажіть, що допомогою міліції або пожежних може скористатися кожен житель міста - незалежно від того, дорослий він або дитина.

Виховання імунітету особистої безпеки в дитини повинно йти разом із до­триманням почуття міри. Розмови на ці теми треба вести доброзичливо і як би ви­падково. Якщо дитину залякати агресивним миром, то вона розучиться ризикувати (а в деяких ситуаціях ризик - найважливіша частина самозахисту), стане сприй­мати мир як агресивне оточення і все життя в остаточному підсумку витратить на боротьбу з ним.

Навчання піде в пустую, якщо не врахову­вати особливості дитячої психіки, що проти­виться формулам "Заборонено", "Не можна", "Ти зобов'язаний" і т.д. Скажіть дитині: "Давай вчитися разом, допоможи мені позбутися від за­непокоєння за тебе". Ситуації варто перевіряти в ігровій формі, а пояснення краще підкріпити зрозумілими прикладами - напри­клад, у ситуації "захист квартири" нагадати казку про вовка й сімох цапенят або Червону Шапочку.

Відправляючи дітей на вулицю чи залишаючи їх самих удома, не забувайте нагадати їм про елементарні заходи безпеки, щоб вберегтися від злочинців. Розка­зуйте дітям не тільки про те, як правильно переходити вулицю, а й як поводитись, коли до них чіпляються неповнолітні вимагачі, грабіжники чи хулігани. Не да­вайте дітям великі суми грошей, золоті речі. Придбайте для дитини нагрудний га­манець, куди вона могла б класти кишенькові гроші. Поясніть дитині, що може статися, якщо їй заманеться розповідати всім про те, що є у вашій квартирі. При­вчіть дитину не вихвалятися грішми та цінними речами перед однолітками у школі чи на вулиці.

Дітей важко позбавити звички відчиняти двері відразу після дзвінка, навіть не заглянувши у вічко і не запитавши, хто прийшов. Не полінуйтеся декілька разів провести інструктаж і прокон­тролюйте, як дитина засвоїла урок елементарної безпеки. Не показуйте дітям місця, де зберігаєте гроші та інші цінності. Але покладіть на місце, відоме дітям, невелику суму грошей та недорогі ювелірні вироби. Це знадо­биться в тому разі, якщо злодії вимагатимуть від дитини вказати місце зберігання грошей. Певна частина грабіжників, особливо неповнолітніх, цим може вдоволь­нитися. Подібна хитрість вбереже дитину від фізичного насильства.

Завжди цікавтеся, з ким товаришує ваша дитина, де і як проводить вільний час, особливо ввечері. Якщо ваша дитина приносить додому якісь цінні речі, ви обов'я­зково повинні поцікавитися, звідки вони. Міліція не може взяти на себе виховання дітей і втручається лише тоді, коли дитина стоїть на порозі до злочину або вже скоїла його. Злочинність серед неповнолітніх легше попере­дити, ніж потім розкривати скоєні злочини. Зараз почастішали випадки, коли неповнолітні вимагають у своїх ровесників гроші. Коли ваша дитина боїться виходити з дому чи безпри­чинно прогулює уроки, це вже сигнал тривоги. Обережно з'я­суйте причину і, якщо підтвердиться факт вимагання або по­гроз щодо вашої дитини, негайно звертайтесь до працівників міліції.

 

Якщо дитина пропала:

·          сходіть або подзвоніть туди, де вона повинна була бути, з'ясуйте, хто її бачив востаннє де і в який час, розпитайте сусідів;

·          перевірте наявність документів і речей зниклого;

·          подзвоніть в лікарні, травмпункти;

·          повідомте в міліцію по телефону "02" про пропажу, якщо у вас є підозри на конк­ретних людей, відразу про них повідомте;

·          почніть за допомогою сусідів і родичів пошуки на сусідніх дворах, у під'їздах, горищах, підвалах;

·          напишіть заяву на ім'я начальника вашого відділення міліції із вказівкою при­кмет і додатком фотографії зниклого (бажано при собі мати де кілька фотографій), зареєструйте вашу заяву в оперативного чергового;

·          не припиняйте самостійні пошуки;

·          під час вашої відсутності у квартирі повинен чергу­вати хтось із сусідів або родичів; при поверненні ди­тини відразу повідомте міліцію.

Більшість фахівців з дитячої безпеки впевнені у важливості довіряти дитині й заслужити її довіру. У дитини своя шкала оцінки серйозності подій, своє розуміння обов'язків і етики - намагайтеся їх зрозуміти. Самі невеликі зміни в поводженні дитини - нова річ, що звідкись узялася, подряпина - можуть бути важливими сигналами: будьте уважні до дріб'язків.

І саме головне: як би не працювали вихователі, міліція і все суспільство в цілому, цього мало. Тому що дитину захищає насамперед  любов батьків.

Нелюбимі діти пропадають частіше, ніж улюблені.

 

Як захистити дітей від загроз навколишнього середовища.

·       Не паліть і не дозволяйте іншим палити у вашому домі чи машині.

·       Тримайте ваш дім якомога чистішим. Пил, пліснява, шкідники, недопалки та лупа дома­шніх тварин можуть бути пусковим механіз­мом приступів астми і алергій.

·       Захистіть дітей від отруєння свинцем (не давайте малюкам гратись з газетами).

·       Мийте руки дітей перед кожним прийомом їжі та часто мийте пляшечки, соски та іграшки.

·       Частіше мийте підлогу та підвіконники.

·       Спускайте холодну воду протягом 30 секунд щоб змити ржу з труб.

·       Використовуйте опалювальні прилади, пічні димоходи і витяжні труби переві­рені раз на рік.

·       Не спіть в кімнатах з газовими чи електричними обігрівачами.

·       Прибирайте харчові продукти та їх залишки у закриту тару, для того щоб ко­махи та шкідники не проникали у ваш дім.

·       Використовуйте приманки та пастки замість аерозолів проти жуків, кладіть прима­нки та пастки там, де діти не зможуть їх достати.

·       не дозволяйте дітям перегріватись на сонце (воно найбільш інтен­сивне між 10 і 16 годинами).

·       Захищайте дітей від забрудненої води

 

Насильство над дітьми

     Один із видів злочинів - це насильство над дітьми. Факти поганого поводження,  свавілля, зґвалтування з важкими фізичними і психологіч­ними травмами, майже щодня описуються на сторінках газет.

     Щоб зменшити ризик, необхідно навчити  дітей  уважності, обережності, способам попередження небезпечних ситуацій, з якими вони можуть у будь-який день зштовхнутися. Серед  різних злочинів саме тяжке - зґвалтування. У більшості випадків про нього не заявляють у міліцію через сором, незнання або страх, що стає ще більше болісним через погрози переслідування. Тому важливо пояснити дитині, щоб вона:

Ø           не пускала нікого в будинок, коли сама вдома;

Ø           ніколи не приймала гроші, солодощі, подарунки і у жодному разі не спокуша­лася на прогулянки в чужому автомобілі;

Ø           уникала ізольованих, безлюдних місць, темних вулиць.

     А от ради батькам:

Ø           довіряйте дитині, це дозволить їй стати відвертою з вами;

Ø           відповідне виховання повинно навчити дитину розпізнавати ризик і небез­пеку, не загрожуючи вірі в майбутнє;

Ø           вибір няньки або репетитора  повинен  проводитися з максимальною скрупульо­зністю: варто поцікавитись професіоналізмом і серйозністю людини, якій ви збираєтесь довірити свою дитину;

Ø           якщо вам відомо про грубе поводження з дітьми, ваш моральний і громадсь­кий обов'язок - сповістити про це компетентні органі, владу.

 

Не піду гуляти...

А якщо дитина не хоче гуляти одна? Як бути в такій ситуації?

На думку психологів, ніяке свіже повітря не коштує дитячих сліз. Бажаючи дитині здоров'я, батьки фактично розхитують їй нервову систему, перетворюючи таку радісну подію, як прогулянка, у тяжку, ненависну повинність. Краще потри­мати дитину у будинку (зрештою, від цього ще ніхто не вмирав!) і спробувати зрозуміти, у чому справа. Може, її кривдять хлопці? Або вона соромиться з ними познайо­митись? Крім того, багато дітей зараз скаржаться на брутальність однолітків.

А часом за дитячою впертістю таяться страхи. Самі різні, аж до страху ліфта або погано освітленого під'їзду. Особливо хлопчики можуть довго в цьому не зізнаватися, соромлячись глу­зувань.

Намагайтесь усунути ці страхи: виходьте в певний час у двір, щоб дитині не потрібно було самій входити у під'їзд, допоможіть завести приятеля – так їй легше буде перебороти психологічний бар'єр і вийти на вулицю. Якщо ж зняти страхи самостійно не вдасться, зверніться до психолога.

 

ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ В НЕБЕЗПЕЧНИХ СИТУАЦІЯХ

Пам'ятка для тих, хто опинився в небезпечній ситуації

•  оціни рівень небезпеки. Якщо ситуація загрожує твоєму життю, часу на роздуми немає - дій негайно;

•  якщо загрози життю немає, спочатку заспокойся;

•  якщо сам впораєшся з ситуацією, склади план дій і виконуй його;

•  якщо тобі потрібна допомога, звернися до рятувальних служб, родичів, сусідів, випадкових перехожих;

•  якщо допомога не надходить, не втрачай надії, ситуація може зміни­тися на краще наступної миті.

Небезпечно купатися там, де:

•  встановлено знак «Купатися заборонено!»;

•  берег річки обривистий або забруднений побутовим сміт­тям;

•  поблизу є зарості очерету, іншої водяної рослинності або гідротехнічні споруди;

•  з води стирчать корчі або над водою ростуть великі де­рева.

Правила для тих, хто купається

•  не можна купатися, коли ти занадто втомлений, перебуваєш занадто далеко від друзів чи берега або коли тобі занадто холодно чи жарко;

•  купатися можна щоразу не більше 20 хвилин;

•  не слід запливати за обмежувальні буї;

•  небезпечно пірнати з каміння, яке знаходиться під водою.

Як діяти при харчовому отруєнні

•  за перших ознак харчового отруєння треба звернутися до лікаря або викликати «швидку допомогу»;

•  якщо є підозра, що отруєння спричинили гриби, негайно викли­кай «швидку допомогу» - кожна хвилина дорога;

•  до прибуття лікарів бажано промити хворому шлунок, а потім дати води або несолодкого чаю.

Правила переходу багато смугової дороги

•  якщо дорога обладнана пішохідним переходом, скористайся ним;

•  якщо пішохідного переходу немає, переходь дорогу на перехре­сті;

•  переходити дорогу в необладнаному місці можна лише в крайньому випадку і тільки під кутом 90 градусів до дороги;

•  для переходу слід обрати місце, де дорога добре проглядається в обидва боки на 150 - 200 м;

•  перш ніж почати перехід, подивись ліворуч і переконайся, що автомобілі на всіх смугах на безпечній відстані;

•  зроби зупинку на осьовій лінії;

•  подивись праворуч і переконайся, що автомобілі на всіх смугах на безпечній від­стані.

Правила поведінки на зупинках, під час посадки та висадки з транспорту

•  небезпечно переходити дорогу біля зупинки, особливо на вузьких дорогах, коли здається, що протилежний тротуар поряд;

•  не слід обходити транспорт, що стоїть на зупинці, ні ззаду, ні спереду. Треба доче­катися, поки він поїде;

•  на зупинці не слід підходити близько до краю тротуару, особливо взимку і тоді, коли на зупинці багато людей;

•  заходити в транспорт з дитиною треба, пропустивши її вперед, а виходити споча­тку самому, приймаючи дитину на руки;

•  готуватися до виходу треба заздалегідь, особливо якщо ти їдеш з малою дити­ною.

Правила безпечної поведінки під час грози

•  якщо гроза застала тебе вдома, зачини вікна, вимкни з розеток електроприлади, не виходь з дому;

•  якщо гроза застала тебе надворі, намагайся сховатися в найближ­чому приміщенні;

•  якщо під час грози ти опинився на відкритому місці, сховайся в яру, під кущами;

•  не ховайся від грози під високим поодиноким деревом, високово­льтною лінією електропередач, у річці;

•  відклади на 15 - 20 м від себе всі металеві речі;

•  якщо гроза застала тебе в автомобілі, залишайся в ньому.

Правила для тих, хто опинився на підтопленій території

•  якщо повінь застала тебе вдома, вимкни електрику та газ, перенеси необхідні речі на верхні поверхи, на горище, взуй гумові чоботи, одягни куртку, візьми запас води і продуктів харчування;

•  якщо немає можливості вибратися з будинку і пройти до пункту евакуації або на підвищене місце, перейди на верхній поверх або горище і гукай на допомогу;

•  якщо вода застала тебе в лісі або в полі, знайди предмет, який допоможе тобі утриматися на воді, вийди на підвищене місце або залізь на дерево і клич на допомогу.

Правила безпечної поведінки при землетрусі

•  до значних руйнувань призводять землетруси силою більше 5 балів;

•  під час землетрусу можна встигнути вийти з будинку, якщо ти перебуваєш на 1 -2-му поверхах;

•  у приміщенні ховайся в проймах внутрішніх дверей, в арках капітальних стін. Не залишайся в наріжних кімнатах;

•  на відкритому місці тримайся на безпечній відстані від ліній електропередач, вели­ких будівель, мостів, підприємств.

Правила поведінки під час пожежі в багатоповерховому будинку

В будь-якій ситуації перш за все постарайся подзвонити «01».

Ситуація а. Пожежа у твоїй квартирі

• якщо можеш вийти з квартири через двері, рятуйся сам, допоможи іншим людям;

• якщо вихід перекрито вогнем, але ти живеш не вище другого поверху або поряд є дерево чи пожежна драбина, вибирайся з квартири через вікно або балкон;

• якщо неможливо вибратися з квартири, ще раз подзвони 01, щоб повідомити, де ти знаходишся;

• зачинися у кімнаті з виходом на балкон або з вікном (під час пожежі не можна ховатися в глухій кімнаті: туалеті, ванній, коморі);

• захищай органи дихання вологою тканиною і заткни щілини під дверима (краще вологими ганчір­ками);

• подавай сигнали рятувальникам.

Ситуація б. Пожежа в коридорі

•     перш ніж визирнути в коридор, торкнися тильною стороною долоні ручки вхід­них дверей. Якщо вона гаряча, не відчиняй, там пожежа;

•  якщо ручка дверей холодна, визирни в коридор. Якщо там вогонь або багато диму, зачини двері;

•  якщо диму небагато, але він йде знизу, це означає, що пожежа на нижніх повер­хах. Не спускайся вниз, зайди в квартиру;

•  якщо пожежа на верхньому поверсі, спускайся вниз сходами, попередньо захисти органи дихання. Не користуйся ліфтом.

Ситуація в. Пожежа в сусідній квартирі

•     подзвони у квартиру. Якщо не відчиняють, поклич на допомогу інших сусідів. Вийди з будинку, подзвони 01.

Правила безпечної поведінки в місцях скупчення людей

• збираючись у місця скупчення людей, від­повідно одягнись;

• на концерти, вистави, змагання краще при­ходити раніше;

• сідай на місця поблизу виходу;

• після закінчення краще зачекати, поки люди вийдуть;

• у натовпі треба рухатися разом з усіма, на­магаючись триматися далі від стін і дверей, до яких тебе можуть притиснути;

• якщо ти впав, спробуй підвестись, а якщо це не вдається, згрупуйся і захищай го­лову руками;

• не ходи на мітинги і демонстрації протесту. Для дітей там може бути особливо небезпечно.

Правила для тих, хто залишається вдома сам

• ніколи не відчиняй дверей незнайомим людям, навіть якщо вони представля­ються працівниками комунальних служб чи міліції;

• ключі від квартири треба носити з собою, надійно заховавши, або залишити у сусідів, яким довіряють твої батьки;

• не слід розповідати нікому про цінні речі, які є у тебе вдома.

Правила безпечної поведінки на вулиці

Виконуй правило чотирьох "ні": ніколи не розмовляй з незнайо­мцем; ніколи не сідай у машину до незнайомця; ніколи не грай по дорозі зі школи додому; ніколи не гуляй з настанням темряви.

• надворі треба поводитися спокійно та впевнено;

• якщо пізно повертаєшся додому, уникай задвірків, пустирів, густих заростей. Краще, якщо батьки зустрінуть тебе і проведуть додому;

• не винось із дому дорогі речі;

• пізньої пори не відходь один далеко від дому.

Захисні положення під час аварії легкового автомобіля

При зіткненнях і наїздах на перешкоди:

• якщо ти сидиш на передньому сидінні, необхідно натягнути пас безпеки і впер­тися руками у панель приладів. І водій, і пасажир повинні нахилити голову так, щоб вона в момент удару зіткнулася з руками, а не з панеллю чи вітровим склом;

• якщо пасажир на задньому сидінні один і він не пристебнутий пасом безпеки, йо­му краще лягти на сидіння і прикрити го­лову руками;

• якщо перед ним є сидіння, необхідно на­хилитися вперед і покласти схрещені руки на сидіння. Притиснувши голову до рук, утримувати її від удару. Ноги просунути вперед і впертися у підлогу;

• якщо перед тобою немає сидіння і ти не пристебнутий плечовим пасом без­пеки, зігнись і щільно зчепи руки під колінами. Голову поклади на коліна або при­наймні пригни її, наскільки зможеш. Ногами уприся в підлогу, висунувши їх впе­ред.

При наїзді на автомобіль ззаду:

• якщо пасажир не пристебнутий пасом_: він має зісковзнути вниз, щоб голова і шия щільно притиснулися до спинки сидіння, а коліна вперлися у панель прила­дів. Пасажирам, що сидять позаду, необхідно упертися колінами у спинки перед­ніх сидінь;

• якщо пасажир пристебнутий пасом безпеки, то необхідно спертися ногами в під­логу і  щільно притиснутися спиною до сидіння,  а руки швидко завести за го­лову і зімкнути кисті на шиї під потилицею.

Гасіння пожежі на початковій стадії загоряння

• якщо пожежа невелика, можна її затоптати, залити водою, засипати піском чи накрити пожежним покривалом, замість якого можна використати килим, ковдру, пальто. Але не використовувати те, що виготовлено із синтетичних матеріалів;

• електроприлад необхідно спочатку від'єднати від напруги, узявшись за вилку ру­кою, обмотаною сухою тканиною, або вимкнути електрику на щитку. Якщо прилад продовжує горіти, накрити його пожежним покривалом;

• легкозаймисті рідини можна загасити, засипавши землею, піском, у край­ньому разі навіть пральним порошком. Спочатку треба засипати краї, а потім - се­редину.

 

Деякі поради по лікуванню та наданню першої допомоги дітям.

Поранення дитини - найгірший жах батьків. Багато побутових засобів таких як засоби для чистки та пестициди можуть нанести шкоду дитині при не правиль­ному їх застосуванні та зберіганні. Запобігання впливу господарських засобів на дітей є нашою відповідальністю.

Спочатку завжди читайте етикетку перед тим як ви купу­єте, зберігаєте і ви­користовуєте господарчі засоби для чистки та пестициди. Збе­рігайте всі засоби в місці недоступному для дітей.

Етикетка розповість вам:

·           Як безпечно і ефективно використовувати засіб.

·           Як безпечно зберігати засіб.

·           Про першу допомогу.

·           Номери телефонів, по яких можна звернутись за допомогою чи додатковою інформацією.

Дотримуйтесь всіх інструкцій та застережень:

·           Дотримуйтесь всіх правил застосування засобу.

·           Діти і домашні тварини мають бути подалі від розлитої рідини та оброблених ділянок.

·           Зберігайте засоби в їх оригінальній тарі. Дуже небезпечно класти засоби в тару з під харчів та напоїв. Дитина може подумати, що то щось подібне пляшці соку чи газованій воді і є придатним для пиття.

·           Якщо ви викинули оригінальну тару, ви викинули важливу інформацію необ­хідну у випадку критичного стану.

Зберігайте засоби в недоступному для дітей місці

·           Навчайте ваших дітей що господарчі засоби не іграшки.

·           Знайте куди зателефонувати за допомогою.

·           Багато етикеток містять номери, за якими треба телефонувати у критичних випа­дках.

·           Необхідно мати номер телефону вашого лікаря.

·           Необхідно мати під рукою етикетку засобу, коли ви телефонуєте. Етикетка містить необхідну інформацію про засіб.

Отже, слідкуйте за безпекою ваших дітей!

 

При високій температурі (>39 С⁰) у дитини можливі судороги. Щоб понизити температуру, протріть дитині лоба та долоні розчином оцту, дайте дитині потри­мати у долонях маленькі пляшечки, наповнені прохоло­дною водою. Викличте лікаря. Ліки давайте лише за призначенням лікаря. Але пам’ятайте: нові ліки можуть викликати алергію або токсикоз. Першу порцію нових ліків давайте в половинній дозі.

 

Промивання шлунка

Зазвичай його проводять при харчових отруєннях, кишкових інфекціях, отруєннях хімічними, лікарськими речовинами, накопиченні в шлунку неперетравленої їжі, при гострих розладах травлення. У цих випадках вчасне промивання шлунка, як долікарська допомога, є одним із основних заходів, що попереджають всмоктування токсичних чи отруйних речовин у кров, запобі­гаючи цим ускладненому перебігу захворювання. Навіть отруєння великими до­зами шкідливих речовин має легший перебіг і, як правило, сприятливе завер­шення, якщо промивання шлунка проведено вчасно.

Перш за все, потрібно приготувати рідину для промивання. Це може бути розчин перманганату калію блідо-рожевого кольору. Його обов'язково треба про­фільтрувати через паперовий фільтр чи просто складену в 4 шари марлю, оскільки дрібні кристалики перманганату калію, що не розчинилися у воді, можуть спричи­нити опік слизової оболонки стравоходу чи шлунка. Можна застосувати воду із додаванням кухонної солі (2-3 столові ложки на 5-10 л рідини). Сольовий розчин викликає спазм (звуження) виходу з шлунка і попереджає просування отрути чи токсинів зі шлунка в кишечник. Дітям до 3 років для профілактики порушень во­дно-електролітного обміну промивання шлунка проводиться ізотонічним розчи­ном натрію хлориду (його можна придбати в аптеці).

Найефективнішим є застосування сорбентів - речовин, які мають властивість зв'язувати і виводити з організму токсини, отрути, мікроби, харчові та бактерійні алергени. Сюди належать всім нам відоме активоване вугілля. 5-6 штук, навіть до десяти, таблеток вугілля необхідно розтовкти в порошок, змішати з кип'яче­ною водою, і цим розчином виконувати промивання шлунка. При отруєнні кисло­тами застосовують 2% розчин соди, при отруєнні лу­гами - розчин лимонної кислоти.

Рідина для промивання шлунка має бути підігрітою до 35-37 градусів за Це­льсієм, щоб попередити охолодження дитини і сповільнити перистальтику кишеч­нику, з метою запобігання просування токсичних речовин шлунково-кишковим трактом.

Загальна кількість рідини для промивання шлунка дитини 6-9 місяців має бути 600-800 мл; 9-12 місяців - 800-1000 мл; малюкам старшим 1 року - 1 л рідини на рік життя, але не більше 10 л. Цю кількість рідини треба розділити на декілька прийомів, кожен з яких має закінчуватися очищенням шлунка.

Очищення шлунка проводять за допомогою штучно викликаного блювання, яке найчастіше виконується за допомогою механічного подразнення м'якого під­небіння і зіву. Перед цим процесом дитину висаджують на стілець, закривають груди рушником чи клейонкою, до рота підносять лоток чи ставлять на підлогу велику миску. Ослабленим дітям, які знаходяться в ліжку, треба повернути голову на бік так, щоб вона була нижче тулуба, піднести посудину для блювання. Проми­вання шлунка треба проводити до чистих проливних вод. Після блювання необ­хідно прополоскати дитині рот теплою кип'яченою водою.

 

Електротравма

Цікавість наших дітей, як відомо, безмежна. Але іноді вона стає небезпечною. А ми чомусь завжди надто впевнені, що з власною дитиною нічого "такого" не станеться і спокійно йдемо "на хвилинку" до сусідів, у магазин, залишаючи ма­люка наодинці з лихом...

Тому давайте облишимо наші невідкладні справи і поговоримо про те, як діяти, аби допомогти дитині, що потрапила в небезпеку і отримала електротравму.

"Мій дім - моя фортеця!" - кожен із нас з гордістю скаже про своє помеш­кання. Але погляньте на нього з іншого боку - проводи несуть у собі електроенер­гію, в трубах іде газ. Що вже й казати про безліч апаратури в кімнатах! Тепер наші діти, не вміючи читати й писати, іноді успішно "справляються" з відеомагнітофо­ном, телевізором чи комп'ютером. Але кожний із цих предметів містить у собі приховану небезпеку. Відомий дитячий письменник Януш Корчак, який був ще й дитячим лікарем, зауважив: "Дітей немає - є люди, але з іншими масштабами ро­зумінь, іншим запасом досвіду, іншими покликами та почуттями. Пам'ятайте, що ми їх не знаємо".

А скільки трагедій відбувається, коли "майстри плазування по квартирі" у віці 8-10 місяців спокійно хапаються за оголені проводи, тягнуть їх до рота, де вони замикаються, запихають у розетку пальці, шпильки, цвяхи!

То ж подбайте про безпеку у своєму домі, уявно оглядаючи домівку очима зацікавленої дитини!

Виховуючи дитину і прищеплюючи їй необхідні навички безпечної поведі­нки в домівці, ми, перш за все, повинні самі щоденно, щогодинно, щохвилинно бути зразками. Ще один важливий нюанс для дорослих стосується того, що всі ке­рівництва з виховання та догляду за дітьми наголошують: зробіть безпечним мі­сце, де перебуває ваш малюк. Якщо тато з мамою легковажно поставляться до цього, то наслідки можуть бути дуже плачевними. І як стає прикро, коли з малю­ком саме через це трапляється лихо! Тому погляньмо довкола: чи всі розетки, ви­микачі недоступні для ретельного дослідження нашими чадами, чи немає, часом, зверху неізольованих електричних шнурів або, приміром, настільної лампи, яка своєю яс­кравістю неодмінно приверне увагу маленького "чомучки".

Удар електричним струмом може бути коротким, таким що не є небезпеч­ним для життя, але й може становити смертельну небезпеку. Саме таку загрозу несуть у собі ураження нервової, серцево-судинної та дихальної систем, або, як трактують лікарі, загальні зміни організму.

Говорячи про електротравму, наголосимо, що найнебезпечнішим вважається струм такої сили, який може викликати фібриляцію серця (тобто, несинхронну діяльність м'язових волокон серця). Дія струму також викликає спазм м'язів усього тіла, і тому людина не може самостійно від'єднатися від провідника струму.

Найчастіше трапляються випадки ураження дітей "побутовим" електричним струмом змінної напруги від 110 до 220 В. Важкі електротравми від дії струму бі­льше 1000 В трапляються значно рідше. При цьому, внаслідок шоку і змертвіння тканин, виникає загроза ушкодження головного мозку, серця і нирок. Взагалі, нас­лідки електротравми залежать від сили, тривалості дії і шляху проходження струму через організм. При ураженні блискавкою з'являється особлива небезпека незворотних змін головного мозку і серця.

 

Електричні опіки

Це особливий вид ушкодження тканин спрямованим потоком електронів, що виникає в місцях контакту і на шляху поширення електричного струму. Якщо при термічному опіку причинний фактор своєю високою температурою діє на тканини, прогріваючи їх ззовні, то електроопік утворюється внаслідок перетворення елект­ричної енергії в теплову в самих тканинах.

Відомо з фізики, що електричний струм низької напруги поширюється по шляху найменшого опору, тобто по тканинах, які мають хорошу електропро­відність, частіше в наступному порядку: нервова, судинна, м'язова системи, шкіра, жирова клітковина, сухожилля і кістки. При низьковольтних ураженнях площа електроопіку, як правило, не перевищує 1% поверхні тіла, хоча клінічні прояви загальної дії струму розвиваються практично в половини травмованих ді­тей.

Струм високої напруги поширюється в організмі по найкоротшому шляху, викликаючи значно важчі ускладнені ураження. Площа високовольтних опіків складає від 0,5-1 до 20-30% поверхні тіла, при них часто розвивається опікова хво­роба, характерні супровідні й комбіновані ураження, ушкодження магістральних судин з некрозом м'язових тканин, що іноді вимагають ампутації кінцівки.

Навіть якщо ураження електрострумом незначне, обов'язково зверніться до педіатра, тому що всі електротравми вимагають ретельного, хоча би 24-годинного спостереження. Це необхідно для обстеження серця, дихальної та інших систем організму.

 

Як послідовно надати допомогу?

Перш за все, від'єднайте дитину від джерела струму, але безпечними мето­дами. За можливості, вимкніть електроенергію у помешканні. Якщо це зробити неможливо, спробуйте відтягти дитину від джерела, взявши за сухий одяг, сухий килим або за допомогою сухої дерев'яної палиці. Причому братися потрібно за ті ділянки, які не торкаються тіла дитини. Надаючи допомогу, не використовуйте мокрих чи металевих предметів, станьте на сухий килимок чи навіть на стопку газет.

Якщо дитина отримала електричний опік, зніміть з неї одяг, якщо він легко знімається. Обливайте обпечену ділянку прохолодною водою з-під крана, поки не стихне біль.

До обпечених частин тіла, які не можна надовго занурити у воду (напри­клад, обличчя), прикладіть мокру тканину. Обережно обітріть дитину.

Якщо опік продовжує завдавати маляті болю, накладіть на обпечену ділянку чисту суху пов'язку з не ворсистого матеріалу.

Якщо в дитини обпечені кисті чи ступні, розділіть пальці прокладками з тканини чи марлі, а потім накладіть нещільну чисту пов'язку.

 

Чого робити не можна

Не доторкайтеся до дитини голими руками, поки вона знаходиться в конта­кті з джерелом електричного струму. Якщо в малюка є опіки, не знімайте змерт­вілу шкіру і не розкривайте пухирі. Не прикладайте до опіку лід, олію, мазі, ліки, не застосовуйте вату чи лейкопластир.

 

За чим потрібно стежити

Перевірте, чи немає в дитини ознак шоку. Якщо малюк скаржиться на го­ловокружіння, непритомніє, а шкіра його стає блідою, холодною і вологою, якщо дихання набуває поверхневого і прискореного характеру, а пульс стає слабким і частим, це означає, що в дитини настав травматичний шок. Негайно викликайте "швидку допомогу". А для запобігання ушкодження життєво важливих органів починайте діяти самостійно.

Якщо маля в свідомості й не має супровідних травм голови або грудної клі­тки (отриманих, наприклад, при падінні), підніміть її ніжки на 20-30 см вище рівня голови.

У випадку наявності ознак відповідних травм, навпаки, підніміть вище го­лову дитини. Аби зберегти тепло, накрийте дитя теплою ковдрою і чекайте на лі­каря, не забуваючи слідкувати за диханням та пульсом потерпілого.

Якщо ви бачите, що дихання в малюка відсутнє і пульс не визначається треба негайно надавати допомогу, інакше, дитина може загинути.

Добре під­тримуючи рукою голівку і шию, не згинаючи спини покладіть його на тверду по­верхню обличчям догори і роздягніть, щоб отримати доступ до грудної клітки.

Аби звільнити дихальні ходи від язика, що міг запасти, припідніміть дитині підбо­ріддя і відведіть голову назад. Рот маляти повинен бути відкритим.

Далі нахиліться вухом до ротика і ще раз переконайтеся, що малюк не дихає. Уважно пригляньтеся до грудної клітки - рухається вона з диханням чи ні? Проте слідкуйте не довше ніж 5 секунд. Якщо дихання все ж відсутнє - розпочинайте штучне дихання.

Не змінюючи положення голови малюка, щільно охопіть своїми губами його ніс і рот, якщо дитина грудного віку. Якщо вона старша 1 року, великим і вказів­ним пальцями затисніть їй ніс і щільно притисніть свій рот до її рота. Зробіть не­глибокий вдих і виконайте два обережних вдування повітря тривалістю по 1 секу­нді кожне.

Якщо грудна клітка під час проведення штучного дихання не починає руха­тися, змініть положення голови малюка і зробіть іще 2 вдування повітря.

Надалі бригада "швидкої допомоги" продовжить необхідні невідкладні заходи. Але ви зі своєї сторони уже зробили багато!

 

Невідкладна допомога при отруєнні газами

• закривши рот вологою тканиною, відчини навстіж вікна і двері;

• допоможи постраждалому вийти із загазованого приміщення і виклич «шви­дку допомогу». Вклади потерпілого, розстебни йому комір і пасок;

• якщо постраждалий знепритомнів, винеси його із загазованого приміщення і вклади на бік. Негайно виклич «швидку допомогу». Піднеси до носа ватку з наша­тирним спиртом і потри нею скроні;

• якщо припинилося дихання, треба розпочати штучне дихання до його віднов­лення або до приїзду лікарів;

• ні в якому випадку не вмикайте і не вимикайте електроприлади, освітлювальні прилади, не користуйтесь джерелами відкритого вогню для запобігання вибуху.

 

 

 

Кліщі.

Погожий осінній день не може не вабити у свіжу лісову прохолоду. Тому рідко хто із нас відмовить собі у задоволенні хоча б раз побувати у лісі, збираючи ягоди, гриби, чи просто відпочити на пікніку. Особливе задоволення отримують діти, для яких подорож у лісову казку викликає море емоцій. Проте… будьте на­сторожі існує небезпека знайомства з кліщем!

Ці комахи живуть у лісах, на рослинах біля стежок, повз які проходять люди та тварини. Свою здобич кліщі "вичікують" тривалий час, тому можуть досить до­вго голодувати. Цікавим є й те, що кліщі мають здатність дуже швидко дістава­тися до місця перебування людини чи тварини. Це пояснюється тим, що в комахи добре розвинені рецептори, які фіксують як найменшу вібрацію ґрунту, локальні підвищення температури повітря, так і підвищення концентрації вуглекислого газу в повітрі. Відчуваючи присутність людини, кліщі причіплюються до штанів чи светра, потім заповзають на тіло і присмоктуються до шкіри, розміщуючись пере­важно там, де одяг прилягає нещільно (підключичні, пахвові, пахові ділянки). Процес присмоктування не викликає больових відчуттів (у слині комахи міс­титься знеболююча речовина, яка й вгамовує біль від укусу). Тому на прогулянці в лісі ми можемо навіть не помітити появу цього непроханого гостя.

Потрапивши на тіло нового "госпо­даря", кліщ починає інтенсивно харчуватися, напиваючись кров'ю. Іноді цей про­цес триває до кількох днів. Як це традиційно буває в природі, особливо схильні до кровопиття самки. Вони спроможні поглинути таку кількість крові, яка в сотні ра­зів перевищує масу власного тіла. На шкірі комаха має вигляд невеликого чорного круглого струпа, і тому це зразу не викликає особливого занепокоєння.

Однак, якщо після відвідування лісу ви все-таки помітили на своєму тілі кліща, радимо не відривати його відразу. Такі маніпуляції загрожують тим, що ви відділите лише тулуб паразита, а кінцівки його залишаться глибоко в шкірі, що може потім викликати нагноєння ранки. Тому радимо спочатку добре змастити ді­лянку, де розміщений кліщ, спиртом чи одеколоном. Несприятливі умови, які ви створите для паразита, можуть примусити його залишити облюбоване місце.

Ефективним є і такий цікавий метод. Візьміть кільце (перстень) з високими стінками (за типом обручки). Притисніть його щільно до шкіри так, щоб кліщ зна­ходився в центрі, і наповніть олією. Відсутність доступу повітря змусить комаху самостійно звільнити вашу шкіру.

Існує ще один метод видалення кліща. Зробіть петлю з товстої нитки, наки­ньте її на комаху і затягніть. Згодом натягайте нитку, одночасно підкручуючи її. Поступово, без різких рухів видаліть паразита. Місце укусу обов'язково обробіть йодом. Самого ж кліща бажано перевірити в найближчій лабораторії на інфікова­ність вірусом кліщового енцефаліту.

Однак, якщо всі вище перераховані заходи були безуспішними, треба звер­нутися за допомогою до лікаря. Він зможе обережно і безболісно позбавити вас від цього паразита.

Щоб з вами не сталася така прикра несподіванка, що здатна завдати безліч клопотів і турбот, пропонуємо скористатися деякими порадами:

·              Збираючись до лісу, радимо одягтися так, щоби не залишати відкритими руки, а особливо ноги. Це, зокрема, стосується дітей, які будуть на природі надто активними.

·              Не радимо відвідувати ліси в районах, де часто зустрічається вірусний кліщо­вий енцефаліт - важке захворювання, що передається кліщами. До таких осере­дків належать деякі райони Полісся, Карпат, гірські райони Криму.

·              Коли ви збираєтесь додому, ретельно огляньте і витрусіть верхній одяг та по­кривало, на якому сиділи. Перевірте, чи немає комах на відкритих ділянках шкіри.

Запам’ятайте, що кліщі можуть заповзати і в слуховий отвір у вусі.

Присмоктавшись до барабанної перетинки, вони здатні викликати її розрив, що часто спричиняє глухоту. Тому, коли ви після відвідування лісу маєте неприємні відчуття у вусі, біль, свербіння, - негайно звертайтесь до лікаря.

 

Висновок

Неможливо передбачити всі ситуації, які можуть загрожувати життю і здо­ров’ю дитини. Ми й не ставили собі це за мету під час створення даного порад­ника. Ми намагалися лише розглянути найбільш типові ситуації та основні пра­вила запобігання негативного впливу оточуючого середовища на наших дітей.

Сподіваємось, що наші поради будуть корисними для вас. Але краще, щоб вони вам не знадобилися.